Мій банк
МОЯ СВОБОДА
МОЯ СПРАВА
МОЄ МАЙБУТНЄ
МОЯ СИЛА
МОЄ ЗАВТРА
МІЙ СПОКІЙ
МОЇ ЛЮДИ

Як під час війни відкрити заклад харчування за кордоном: досвід мережі SMILEFOOD

Наталія Найдюк

Коли почалося широкомасштабне вторгнення, онлайн-ресторани SMILEFOOD в Одесі, Києві, Миколаєві та Вінниці долучилися до кулінарного батальйону: крім замовлень клієнтів, готували для ЗСУ й тероборони. А в червні відкрили новий заклад у столиці Болгарії, в якому працюють українці. 

Про особливості виходу на міжнародний ринок розповів власник мережі Олександр Соколов. А ми виокремили 5 рекомендацій, як підготувати бізнес до виходу у світ. 

Налагоджуйте зв’язки за кордоном

SMILEFOOD планувала вийти на міжнародний ринок у середині 2023 року. Але війна прискорила цей процес. 

«Через вторгнення росії в нас впали продажі у 6–8 разів. Наразі в деяких містах нам вдалося вийти на виторг 40–45 % довоєнного часу. Але про заробітки поки не йдеться. Тож десь за місяць після вторгнення ми зрозуміли: треба виправляти ситуацію. Робити щось, аби підтримати бізнес в Україні й продовжити волонтерство. Тому й вирішили втілити план відкриття онлайн-ресторану за кордоном достроково», – розпочинає розмову Олександр Соколов.

Спочатку розглядали ринок Молдови. До вторгнення звідти були запити на відкриття філіалу SMILEFOOD, до того ж це територіально близько до Одеси, де розташований головний офіс компанії. Однак проаналізувавши ринок, стало зрозуміло, що він дуже залежить від подій в Україні й має невизначену безпекову ситуацію через Придністров’я. Польщу також відкинули, оскільки туди переїхало багато українців і перевезли свої бізнеси. Зрештою Болгарія здалася найзручнішим варіантом: схожа мова і головне – бізнес-зв’язки з минулого. 

«Відкривати бізнес завжди легше там, де є якісь контакти, партнери. У моєму випадку це були юристи та рієлтори», – ділиться підприємець.

Від першого кроку в бік міжнародного бізнесу до запуску онлайн-ресторану минуло майже 3,5 місяці. Багато часу відібрали бюрократичні процедури. Наприклад, щоб відкрити компанію, потрібно мати юридичну адресу, а щоб її отримати – мати компанію. З цього замкненого кола вдалося вийти завдяки друзям-юристам, які під особисту відповідальність надали Олександру свою адресу.

«Я постійно відчував підтримку українців у Болгарії. Вони допомогли знайти приміщення, квартири для персоналу. Підтримували морально. Можу сказати, що завдяки цьому ми швидше адаптувалися до ринку», – каже пан Соколов.

Бізнесмен радить зважати на те, що в Європі погано диджиталізовані процеси, і це забиратиме час. Наприклад, щоб відкрити рахунок у банку, потрібно підписати кипу паперів. Щоб отримати переносний термінал – чекати 3 тижні, щоб підключити онлайн-банкінг – 8 тижнів. А на отримання милозвучного мобільного номера пішло кілька тижнів, тоді як в Україні на це йде 1–2 дні.

Враховуйте явні та приховані витрати

Відкриття закладу обійшлося Олександру Соколову у понад 60 тис. євро. Це при тому, що виробниче приміщення вже було з ремонтом і готове до роботи. 

«Велику частину бюджету ми витратили на перевезення команди. Потрібно було все організувати, винайняти квартири працівникам. А їх 10 осіб із родинами. При оренді квартир з українців просять завдаток на 3–4, а то й 6 місяців. Тож це вийшло недешево. Але загалом переїзд відбувся в економрежимі», – зазначає власник бізнесу.

Він очікує, що справа окупиться за 14–16 місяців. Але вже у серпні компанія планує вийти на рівень беззбитковості.

«Ми принципово обирали працівників закладу серед українців. Багатьох кухарів привезли з України. А ось із кур’єрами було складніше: на ці посади ми наймаємо переважно чоловіків, а їм наразі виїжджати не можна. Тож до нашої команди долучилися чоловіки, які виїхали ще до війни або мали право це робити, наприклад, батьки трьох дітей», – пояснив Олександр.

Він зазначив, що в Болгарії дуже оптимізована й зручна система оподаткування. Наприклад, до витрат бізнесу можна віднести маркетингові заходи, вартість пального тощо. Також діє програма, яка впродовж кількох місяців компенсує податки з мінімальних заробітних плат працівників. Це дуже допомагає на старті бізнесу.

Впроваджуйте міжнародні стандарти якості вже зараз

SMILEFOOD дотримується вимог міжнародної сертифікації ISO 22000:2018 (безпеки харчових продуктів), ISO 9001:2015 (стандарт побудови системи управління якістю) та HACCP. Сертифікацію отримали кілька років тому, заклади в Україні працюють за цими стандартами. Тож європейські вимоги до якості продуктів, процесів не стали несподіванкою або чимось новим.

Олександр Соколов радить рестораторам впроваджувати міжнародні стандарти якості та безпеки харчових продуктів в Україні. Це правильно з погляду ставлення до споживача й дасть змогу швидше адаптуватися до європейських вимог. Інакше на отримання таких сертифікацій за кордоном може піти кілька місяців. 

«Тут ринок грає за зрозумілими правилами. Не можна просто так спробувати щось робити. Як, наприклад, в Україні під час карантину відкривали «темні кухні» у квартирах з тарганами. Це і для клієнтів небезпечно, і такий бізнес шкодить ринку», – зауважує бізнесмен.

Аналізуйте та дослухайтеся до інтуїції

«При відкритті закладу мені всі рекомендували адаптувати меню під ринок Болгарії, але я відмовився від цієї ідеї. Ми не знаємо, яким має бути той смак, чи правильний він. А ось напрацьовані страви в Україні отримали сотні тисяч схвальних відгуків. Тому ми вирішили відтворити смак наших страв, але з місцевих інгредієнтів», – пояснює власник онлайн-ресторанів. 

Кожну страву довелося пропрацювати по 8–12 разів, бо в іншій країні відрізняється усе: риба, рис тощо. А спеції взагалі довелося везти з України, бо в Болгарії таких не було.

Ставка Олександра на український смак виявилася правильною. Компанія вже має багато замовлень, у тому числі повторних. Це свідчить про те, що людям наша кухня до вподоби.

До кінця вересня SMILEFOOD пропонуватиме болгарам таке ж меню, як і в Україні. 

Дивіться на бізнес так, наче його вже купують у світі

Важливо завчасно готувати продукт на міжнародний ринок. Розвивати його так, наче він уже працює на міжнародному ринку.

«Ми теж припустилися помилки. Наприклад, не адаптували сайт англійською мовою, дизайн пакування можна було б зробити універсальним. Це все б заощадило кошти. Ми були морально й процесно готові до виходу у світ, однак стикнулися з мовним бар’єром. Вважаю, дуже важливо навчати персонал англійської, усіх – від адміністратора й кухаря до топменеджерів», – радить Олександр Соколов.

Компанія зробила висновки: в Україні навчальні курси для персоналу вже перекладають на англійську мову. 

Війна – це складний і трагічний час. Але й зараз можна і треба шукати можливості для розвитку. SMILEFOOD в Україні продовжує допомагати військовим, а в Болгарії починає нове життя. 

АТ "Ощадбанк"