Бізнес в Україні демонструє витривалість, креативність і наполегливість. Власники ТОВ «Солов’їне» повернулися на свою зруйновану сімейну ферму, коли ЗСУ вигнали із села окупантів. І попри збитки майже на 8 млн грн, засіяли поля й продовжили роботу. А керівник маленького підприємства «Броно» виконує замовлення волонтерів і знайшов інвестора.
Про свій досвід відродження в умовах війни розповіли співвласниця «Солов’їного» Олена Кривошея та засновник швейного підприємства «Броно» Михайло Миколайчук.
Окупанти спалили склад і ферму, але «Солов’їне» відновлюється
Олена й Олександр Кривошеї почали займатися аграрним бізнесом у 2018 році. Спочатку працювали як ФОП. А у 2021-му зареєстрували юридичну особу ТОВ «Солов’їне». На 500 га вирощували зернові, на фермі розводили кіз. Сімейна справа була заснована в мальовничому селі Козаровичі на Київщині. З початком війни там відбувалися активні бойові дії, потім село потрапило в окупацію росіян.
Родина була змушена залишити Козаровичі. А коли повернулася додому в середині квітня, то жахнулася. Склад на 800 квадратів спалено. Частина кіз загинула, решту окупанти просто з’їли. Багато техніки згоріло, частина пошкоджена чи викрадена. Та найгірше, що разом зі складом окупанти спалили насіння й засоби захисту рослин. Посівна була під загрозою. Олександр й Олена почали відбудовувати ферму з нуля.
«Причіп росіяни вкрали. Трактор у нас згорів – він на складі стояв. Так само торішній врожай – 250 т соняшнику, який ми планували реалізувати. Добрива, засоби захисту рослин, насіння – все пропало. Зараз ми маємо складнощі з обіговими коштами», – розповідає Олена Кривошея, яка займається в родинному бізнесі фінансами.
Збитки від того, що було на складі, наразі становлять 4 млн грн. У стільки ж оцінили сам склад. За словами власників, на повне відновлення господарства потрібно щонайменше 3,5 млн грн.
Цьогоріч аграрії посіяли соняшник, кукурудзу та пшеницю. Пальне, що різко підскочило в ціні, купували за власні заощадження й кошти родичів та друзів. Насіння брали під розписку у партнерів, з якими співпрацюють вже кілька років. Сплатять за нього, коли зберуть урожай. Засоби захисту рослин профінансували на 20 %, решту так само сплатять восени.
«Ми хотіли отримати в банку кредит під 0 % на 6 місяців, щоб профінансувати витрати на посівну, а не брати товарний кредит. Однак не встигли цього зробити», – пояснює агропідприємиця.
Державна програма кредитування АПК на посівну тривала до 31 травня. Аграрії розраховують на її продовження та додаткові можливості, що можуть бути ініційовані найближчим часом за підтримки держави. Попереду період збирання врожаю та для цього також потрібні кошти.
Товарний кредит – недешева історія. Якщо клієнт одразу сплачує за продукцію, то купує її набагато дешевше, ніж коли розраховується з урожаю. Крім того, ціни зафіксовані в доларах – Олену бентежить, який буде курс на момент сплати позики.
З 500 га засіяли 380 – не встигли відновити техніку, та й частина полів була замінована.
«У нас же вкрали все: починаючи від молотка і закінчуючи зварювальним апаратом чи помпою. І треба час, щоб відновити найнеобхідніше: затягнути розбиті вікна трактора плівкою, знайти зіпсовані деталі тощо. А час у сільському господарстві відіграє вирішальну роль», – зауважує Олена.
Компанія вже отримала фінансову підтримку від фонду Keepgoing. Наразі розглядає інші грантові варіанти. Адже на збір урожаю треба купувати пальне та платити зарплату працівникам. І головне – відбудувати склад та купити техніку, яку зруйнували окупанти.
Маленьке «Броно» виконує замовлення волонтерів
Михайло Миколайчук працює в легкій промисловості з 1986 року. У 1996-му заснував власну фабрику з виробництва рукавичок, шкарпеток та спецодягу у Славутичі, що на Київщині. У 2012 році через конкуренцію дешевих і неякісних китайських товарів підприємство, в якому працювало 30 осіб, довелося закрити. Натомість Миколайчук створив ПП «Броно», яке дало роботу трьом працівникам.
З початком війни на сході України у 2014 році Михайло долучився до волонтерського руху. Свого часу розробив літній польовий костюм для українських військових. І крім рукавичок та спецодягу для промисловості, почав конструювати та шити корисні аксесуари для фронту: капелюхи-мазепинки, жилети-розвантаження, маски, балаклави, теплі куртки тощо.
Коли почалося широкомасштабне вторгнення 24 лютого, Миколайчук о 8-й ранку вже був на роботі й приймав дзвінки від волонтерів. Потреби військових стрімко зросли. Однак швачки виїхали, тож всі замовлення наразі він виконує із сином. За потреби залучає швачок-надомниць.
«Ми безкоштовно пошили балаклави та пов’язки на рукави, коли частина області була під окупацією. Ремонтуємо одяг військовим. Місцевим волонтерам надаємо стрічки для плетіння маскувальних сіток із залишків нашого виробництва. Також нарізаємо стрічки з тканини, яку нам приносять», – розповідає Михайло Миколайчук.
Коли росіяни захопили ЧАЕС і тримали в полоні кілька сотень осіб, пан Михайло разом із помічницями пошив для полонених змінну спідню білизну. Потім її централізовано передали на станцію.
Згодом з’явилося ще одне замовлення від прикордонників – партія вологостійких сидінь. Михайло сконструював сидіння так, щоб люди не знімали їх щоразу як встають. Відшив з власної тканини. За роботу швачок сплатили волонтери. За словами Миколайчука, це стало йому у 50 % вартості.
Підприємець подавав документи на отримання гранту від однієї з міжнародних організацій. Відповіді поки не отримав.
Натомість з’явився інвестор, що готовий допомогти компанії розвиватися. Переговори тривають, тож подробиць співпраці бізнесмен не висвітлив.
Нагадаємо, держава через Ощадбанк впровадила серію грантів для малого й середнього бізнесу «єРобота». Для першої тисячі учасників діють уже привабливі умови, тож поспішайте подавати документи.
Також ми зробили підбірку актуальних бізнес-можливостей для українських підприємців від міжнародних та українських організацій.
АТ "Ощадбанк"