Історія компанії, без якої неможливо уявити «корейське економічне диво», почалася у 1938 році з торгової фірми «Три зірки», що в перекладі звучить як Samsung. Сьогодні важко уявити оселю, де б не було побутової техніки з цим логотипом. Успіхом її засновник – Лі Бьонг Чхуль, син заможного фермера, -  якоюсь мірою завдячує урядовій підтримці. Але наявність зв’язків - далеко не головний фактор входження компанії в рейтинг найдорожчих світових брендів. Влада змінювалась, та хто б не був у керма, не міг не помічати такого блискучого бізнесмена, як Лі Бьонг Чхуль. Бізнес-модель, яку він збудував, пройшла випробування часом.

Перші спроби у бізнесі

Лі Бьонг Чхуль народився 12 лютого 1910 року в селі Уірен провінції Кенсан-Намдо у родині багатих землевласників. Батьки могли забезпечити сина освітою, однак Лі «вистачило» тільки на два роки лекцій у коледжі Університету Васеда в Японії. Втім, і такої освіти на фоні тотальної безграмотності корейців було більш ніж досить.

Після смерті батька юнак вирішує розпочати власну справу, і весь свій спадок вкладає у виробництво на орендованому млині рисового борошна. Перші спроби у бізнесі були провальними. Що, втім, не дивно, бо японські чиновники, які тоді порядкували в Кореї, всіляко перешкоджали підприємництву. Проте Лі вирішив не опускати руки, і в 1938-му відкрив фірму Samsung, яка спеціалізувалася на поставках сушеної риби, фруктів та овочів до Маньчжурії та Китаю. Звісно, на торгівлю за кордон треба було отримати «добро» від окупаційної влади, що і вдалося зробити Лі. Та на цьому молодий підприємець вирішив не спинятися. Лі Бьонг вкладається у виробництво рисової горілки й пива, споживання яких особливо пожвавилось після висадки у Південній Кореї американців.

Початок чорної смуги

На початку 50-х на корейському півострові починається громадянська війна. Лі Бьонг Чхулю довелося вчитися вести бізнес в екстремальних умовах: виробництво переносити, а склади – відбудовувати.

Подейкують, якось на згарищі свого будинку він знайшов скриньку із заощадженнями. Свої останні гроші Лі нібито й пустив не тільки у відновлення, а й у розширення бізнесу - запуск текстильної фабрики, цукрового заводу, відкриття офісів зі страхування і торгівлі цінними паперами.

Віддаючи належне підприємницькому хисту Лі Бьонга, не можна оминати увагою той факт, що підприємець входив у близьке оточення тодішнього президента Південної Кореї Лі Син Манна. За його правління компанія Samsungсуттєво активізувала діяльність - будувала кораблі, зводила університети, лікарні й готелі, а Лі опинився серед найбільших багатіїв у загалом бідній країні.

За привілеї і статус зрештою прийшов час платити. Після військового перевороту, в результаті якого Лі Син Манн був відсторонений від влади, Лі Бьонг Чхуля звинуватили у хабарництві й запроторили до в’язниці.

Samsung, яким ми його знаємо

Новий президент Південної Кореї Пак Чон Хі на початку 60-х отримав в управління країну зі слабкою економікою. Жителі не знали, що таке водопостачання, а електрика надходила в домівки лише на кілька годин. Країна потребувала реформ, і основою для таких перетворень, за його задумом, мав стати великий бізнес, зорієнтований на експорт. Так були утворені 30 чеболів. Чеболь – це конгломерат з окремих фірм, керування якими передається у спадок, як правило, старшому синові. Такі фінансово-промислові групи, чи холдинги, користувалися державною підтримкою у вигляді урядових кредитів і замовлення.

За задумом Пак Чон Хі, кожен чеболь повинен був спеціалізуватися на розвитку окремої перспективної індустрії. Лі Бьонг Чхулю запропонували відмовитися від контролю над купленими банками і на базі Samsung розвивати сектор електроніки. Тож Лі випустили на волю. Так почався новий етап в історіїSamsung.

Правда, до різкого стрибка компанія виявилася технологічно не готовою. Тож Samsung об’єднується у 1969-му з більш прогресивною японською компанією. Так була заснована Samsung-Sanyo-Electronics, що спеціалізувалася на виробництві напівпровідників.

Така кооперація була невигідною для Samsung – на деякий час компанії довелося відмовитися від амбіцій працювати на власний бренд і поступитися прибутком, однак це був єдиний спосіб перейняти передовий досвід. Все ж невдовзі Samsung її поглинув, в результаті чого з’явилася SamsungElectronics, якій світ завдячує появою перших, спочатку чорно-білих, а потім і кольорових, телевізорів.

Лі на цьому не зупиняється: незабаром SamsungElectronics заповнює домівки побутовою технікою власного виробництва. Для цього будується окремий завод. Високотехнологічні товари концерну поступово виходять на зовнішні ринки, що забезпечували торгові представництва, відкриті по всьому світу.

Нестримно розвивались новітні обчислювальні технології, а в Америці випускають перший персональний комп’ютер. Південнокорейський гігант не відстає: у 1983 починається випуск комп’ютерів моделі SPC – 1000. А з початком ери мобільних телефонів компанія виходить зі своєю пропозицією і на цей ринок. Щоправда, сам Лі цієї ери не застав – компанією тоді керував його найменший син Лі Гон Хі. На користь його здібностей говорить той факт, що на ринку смартфонів компанії вдалось зайняти провідні позиції. Так, за підсумками другого кварталу 2019 року, бренд контролює 20% світового ринку мобільних телефонів. За оцінкою консалтингової компанії Interbrand, у 2018 році концерн посів шосте місце у рейтингу вартості бренду, досягши планки у $59,9 млрд.

Секрети успіху

Лі Гон Хі розвивав компанію, керуючись батьківськими принципами. Найперше це – гнучкість, яка у бізнес-практиці знайшла втілення у стратегії диверсифікації. Як колись, так і тепер, Samsung працює в абсолютно різних галузях: електроніка, хімічна промисловість, фінанси, машинобудування, будівництво, сфера розваг, маркетинг та реклама тощо. В межах кожної є свої розгалуження. Це з одного боку допомагає підвищити фінансову віддачу від активів, з іншого - запобігти ризикам зростання витрат в одному із сегментів бізнесу і зберегти фінансову стійкість холдингу загалом. До того ж у такий спосіб можна розширити й інвестиційні можливості компанії, якщо вкласти прибуток з одного виду діяльності в інший. Це стає особливо актуальним в умовах дефіциту зовнішніх інвестицій.

Принцип гнучкості проявився також у відкритості компанії до нових менеджерських трендів.

Коли в кінці 80-х країну охопила економічна криза, і для компанії почалися не найкращі часи, Лі Гон Хі пішов на радикальний крок – відмову від віковічної управлінської моделі за сімейним типом. Відтепер керівні посади могли отримати не тільки члени родини і не обов’язково старші за віком робітники. Завдяки таким нововведенням, концерн зацікавив іноземних професіоналів та інвесторів.

Загалом техногіганту вдалося поєднати японську та західну бізнес-практики: компанія орієнтується як на цінову конкуренцію, так і на роботу у сегменті товарів преміум; впроваджує систему заохочення працівників, яка з одного боку передбачає надбавки за вислугу років, з іншого – індивідуальні заохочення. Samsung відбирає та влаштовує на роботу здібну молодь з прицілом на те, щоб вирощувати собі кадри необхідної кваліфікації. Великі надії на таланти й здібності працівника покладав і Лі Бьонг. «Я ніколи не ставив печатку компанії на чеки і ніколи нічого не купував для компанії. Вважаю, що моя справа – знайти і виховати таких працівників, які зможуть виконувати цю роботу. Мабуть, я витратив 80% свого життя на пошук і навчання талановитих людей», - говорив він.

Зрештою, найважливішим драйвером успіху техногіганта, очевидно, є випереджальне впровадження інновацій. У компанії є власний підхід – інвестувати не у конкретні проривні винаходи, а в дослідницькі розробки у сфері штучного інтелекту, людського потенціалу та економіки загалом. У такий спосіб Samsungвдається працювати на випередження і бути серед кращих уже понад 80 років.