Чому українські франшизи кращі

Історично так склалося, що український споживач передусім готовий споживати саме закордонне. Спочатку подібна ситуація спостерігалася і на франчайзинговому ринку. Мовляв, іноземні франшизи якісніші та привабливіші. Ці твердження були незаперечними на початку нульових, проте дотримуватися такої точки зору в 2018 р., як мінімум, необачно.
На сьогодні сформувалося абсолютно інше бізнес-середовище на ринку франчайзингу України. Чому національні франшизи перевершують зарубіжні аналоги, «Будуй своє» розпитав виконавчого директора компанії ФРАНЧ Романа Кириловича.

Як стверджує Роман, є три вагомі причини, завдяки яким локальні франшизи почали відвойовувати український ринок. І ця тенденція, схоже, у найближчому майбутньому не змінюватиме вектор розвитку.

1. Наших більше. 

Іноземні франчайзери сповільнилися у своєму розвитку. Наприклад, перший ресторан McDonald's з'явився у Києві біля метро Лук'янівська в далекому 1997 р. Але за 20 років роботи в Україні мережа відкрила тут менше 100 точок. Об'єктивні втрати бренду — всього 8 закритих закладів через анексію Криму та бойові дії на Сході. Зауважимо, в Україні McDonald's не продає франшизи, а будує мережу тільки за рахунок власних закладів.

У інших світових гравців результати гірші. Так, з 2010 р. у країні працює Domino's Pizza. Мережа лише в 2016 р. заявила про бажання виходити в українські регіони. Перед цим, окрім столиці, піцерії мережі змогли відкрити у Броварах та Одесі.
Українські гравці франчайзингового ринку скористалися зволіканням іноземних колег, і тепер їм належить приблизно 60-65% ринку франшиз. У той час як на початку нульових цей показник на перевищував 20-25%. До речі, у Білорусі та Казахстані він таким залишається й досі.

Отже наразі у будь-якому бізнес-сегменті є українські аналоги зарубіжних франшиз: можна відкрити українську кав'ярню, бутік одягу або продуктовий магазин.

2. Готуй своє.

Друга важлива тенденція полягає в тому, що гравці вітчизняного ринку уміло застосовують доступні їм ресурси. Наприклад, фастфудери готують якісну їжу, практично на 100% використовуючи локальні продукти. В даному випадку традиційно основні виключення — це морська риба преміум-класу, оливки, чай і кава. А в несезон можуть імпортуватися овочі й фрукти. Хоча українські ресторатори вже призвичаїлися грамотно підлаштовувати меню під сезон.

Одним словом, можна сміливо говорити, що наші гравці навчилися робити якісні бургери, сендвічі, піцу, суші тощо. А також навчилися знаходити локальних постачальників продукції, які вміють тримати її незмінну якість.

Незалежність від імпорту, по-перше, робить бізнес більш стійким у довгостроковій перспективі. По-друге — здешевлює вартість продукції/послуги для кінцевого споживача. В очах покупців франшиз це два незаперечні плюси.

3. Гривня, що слабне.

Ще одна причина, яка не в останню чергу впливає на покупку українських, а не іноземних франшиз — їхня вартість. Справа у тому, що паушальний внесок (вступний платіж) у іноземних франшиз у кілька разів більше, ніж в українських. До того ж зазвичай він єдиний для всіх куточків світу і прив'язаний до євро або долара. Наприклад, у KFC паушальний внесок — близько $50 тис. В Україні ж за ці гроші можна не просто приєднатися до мережі, а відкрити повноцінний фастфуд під локальним брендом.

Вітчизняні гравці теж прив'язуються до міцної валюти, але при цьому можуть підвищувати або знижувати паушальний внесок у залежності від економічної ситуації. Подібна гнучкість дозволяє завжди знайти покупця на власну франшизу.