В історії бізнесу є випадки, коли засновники продають компанію, але залишаються там керівниками. Це звична практика для США, де існують потужні акціонерні товариства й ради директорів. Та чи можливе таке в Україні, де спостерігається високий рівень недовіри менеджменту та власників один до одного?
В Америці продаж бізнесу зі збереженням місця директора притаманна для компаній, які тісно пов’язані із засновником або повністю асоціюються з ним. Якщо купити такий бізнес і звільнити його «батьків», то інвестори й споживачі можуть зневіритися у фірмі, а її акції – піти вниз.
Лишатися чи ні?
На Заході засновники рано чи пізно змушені залучати інвестиції для розвитку, випускаючи акції. Так потроху акціонери отримують контроль над підприємством. У кращому випадку власник збереже свої позиції, бо йому залишать частину акцій і він продовжуватиме керувати бізнесом. У гіршому – акціонери вирішать звільнити власника з його ж підприємства, якщо вважатимуть, що він неефективний керівник.
Плюси відходу від справ. Щоб не опинитися в такій ситуації, краще не чіплятися за директорське крісло. Нехай нові власники самі керують і доводять, що вони кращі менеджери, ніж ви. А у вас є змога сфокусуватися на новому проекті і довести, що ви успішний директор і в інших бізнесах.
Сильний бізнес – ваш особистий піар. На створенні компаній та їхньому перепродажу можна збудувати окремий бізнес. Будь-яка успішна угода збільшує капіталізацію вас як менеджера й бізнесмена.
Психологічні труднощі
Проте є кілька причин, які змушують підприємців триматися за свою посаду навіть після продажу бізнесу. Вони мають здебільшого психологічний характер.
Бренд. Новий власник зажадає не лише ваших активів, а й торгової марки та бренду. Покупець може запросто його спаплюжити. Багато підприємців сприймають бізнес наче власну дитину, тому дивитися, як інвестор уводить у меню італійського ресторану шаурму чи чебуреки, стане для засновника справжніми тортурами. Щоб уникнути подібних ударів по своїй бізнес-репутації, варто в угоді купівлі-продажу прописати штрафні санкції, наприклад, за спроби змінити меню чи інтер’єр.
Ринок. Нерідко умовою угоди з продажу бізнесу є відмова підприємця працювати у цій сфері протягом певного періоду (кілька років). Якщо він розуміється тільки на цьому бізнесі, а ринок доволі вузький, то переорієнтуватися на нову нішу буде дуже складно, особливо якщо компанія була для людини справою всього її життя. Тому краще залишитися в кріслі найманого директора кілька років, доки термін угоди не спливе, а потім ви зможете знову розпочати бізнес в улюбленій ніші.
Репутація. Бізнесмен побоюється, що новий власник знищить підприємство або змінить до невпізнання. Отже, всі забудуть ім’я засновника, або за ним закріпиться репутація невдахи.
Колектив. Бізнесмен не може забрати із собою команду, але відчуває відповідальність за долю колективу. Це зрозуміло: ви довго працювали з цими людьми і боїтеся, що новий власник звільнить їх і вони залишаться без роботи.
Формуємо взаємовідносини
Якщо вирішили переконати покупця залишити вас на посаді директора, треба розуміти: новий власник не терпітиме вас довго, бо ви його прямий конкурент. Колектив слухатиметься не його, а вас, споживачі йтимуть до вас, а не до нього, та й інвестори більше дослухатимуться до засновника-селфмейда, ніж до покупця, який прийшов «на все готове». Двох гетьманів буде не може, інакше на компанію рано чи пізно чекатиме крах.
«Водночас вашій компанії потрібне нове дихання, бо вона все одно переросте вас і ваш досвід, тому зрозумійте, коли прийшов час її відпустити. Новий власник тому й потрібен, бо принесе не лише гроші, а й нове розуміння та підходи. І вашим головним завданням є пошук такого інвестора», – вважає Андрій Сидоренко.
Умови співпраці. Експерт зазначає: «Другим етапом є підписання самої угоди. Якщо покупець готовий вас залишити директором, треба визначити, який час ви працюватимете в компанії. Далі обговорюється час, скільки ви не зможете вести аналогічний бізнес. Якщо термін заборони встановлений 3–5 років, власник буде спокійний, що ви не створите йому конкурента».
Угоди. Безумовно, треба юридично оформити всі необхідні документи щодо передачі матеріальних та інтелектуальних прав, укласти угоду про нерозголошення (NDA).
Далі новий власник захоче укласти з вами трудовий договір, який має захистити його та ваші права. В ньому чітко прописується, які у вас є повноваження щодо керування, а яких немає. Так, ваша влада звузиться, але натомість, ви отримаєте гарантію, що 2–5 років роботодавець вас не звільнить (якщо ви не порушите умов договору) і ви зможете безболісно здійснити процес передачі бізнесу.
Тепер у вас буде більше вільного часу, щоб подумати про новий бізнес. Туди можна поступово перевести найвідданіших працівників, які не хочуть працювати з новим власником. Таким чином, ви усунете фронду з боку вашого колективу до нових інвесторів.
Вчимося співіснувати
Поясніть все команді. Після підписання угоди про роботу на інвестора треба вийти до колективу й розповісти їм про подальшу стратегію. Насамперед слід пояснити, що ви тут надовго не залишитесь, тому колектив має пристосовуватися до нових реалій. Себе краще позиціювати як кризовий менеджер, який має мінімізувати наслідки продажу компанії і зберегти в ній спокій. Якщо хочете, щоб підприємство працювали ефективно й без вас, треба максимально делегувати своїм підлеглим ваші повноваження.
Зрощуйте нових керівників. Якщо потрібно, співробітників необхідно відрядити на тренінги (коштом роботодавця), навчити приймати рішення та брати на себе відповідальність, тобто робити все можливе, щоб ви все менше впливали на роботу вашої справи.
Оздоровчі заходи. «Провівши необхідні санаційні заходи (позбавлення від зайвих активів, неефективних працівників, зменшення дебіторської заборгованості тощо), ви зможете оздоровити компанію, звільнити її від зайвого баласту. Це, ймовірно, ви раніше відтягувати на потім, але тепер це саме час зробити», – переконаний експерт.
Як кризовий менеджер ви маєте на це право. Компанія після вашого вибуття буде роками ефективно працювати без вас, тож ваша бізнес-репутація різко піде вгору.
Свої плюси. Продавши фірму, ви менше нервуватимете, бо тепер ви розділили відповідальність із новим власником. Зможете подумати про те, як максимально оздоровити підприємство, де вже працюєте не власником, а найманим менеджером. Так ви подивитеся на власну організацію з іншого погляду, це дуже корисно для вас як для управлінця. Здебільшого старі власники в ролі кризових менеджерів стають набагато ефективнішими, ніж на попередній посаді. Та й сам колектив значно краще переживає подібну трансформацію з попереднім власником, ніж із новими людьми на керівній посаді.
Важливо чітко визначитися з інвесторами, в кого які межі відповідальності. Якщо у цей антикризовий період інвестор не втручатиметься в операційну діяльність і не наводитиме свої порядки, а стежитиме лише за фінансовими показниками, то у двох сторін (новий і старий власник) може вийти непогана синергія, де кожен із гравців є певним балансом і суперником один одному.
АТ "Ощадбанк"