Мій банк
МОЯ СВОБОДА
МОЯ СПРАВА
МОЄ МАЙБУТНЄ
МОЯ СИЛА
МОЄ ЗАВТРА
МІЙ СПОКІЙ
МОЇ ЛЮДИ

Сергій Наумов: Покупця на Ощадбанк плануємо знайти до кінця 2025 року

ЗМІ про нас

Сергій Наумов: Покупця на Ощадбанк плануємо знайти до кінця 2025 року

В результаті приватизації держава позбавиться необхідності докапіталізації банку в майбутньому

Приватизація Ощадбанку не за горами.

Називають навіть першого покупця пакету акцій (його розмір поки невідомий) – це Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Однак в ЗМІ більше акцентують увагу на тому, що оскільки задля приватизації Ощад входить до системи Фонду гарантування вкладів, то значить, вкладники стануть менш захищеними, аніж зараз. Адже на відміну від решти комерційних банків, при банкрутстві яких їх вкладники в будь-якому випадку отримають до 200 тис грн, за депозитами в Ощадбанку держава більш ніж два десятиліття надає 100-відсоткову гарантію на всю суму депозиту незалежно від його розміру.

Що буде далі? Та якими насправді будуть умови приватизації Ощадбанку? Що чекає на вкладників банку, який перестане бути державним? Якою буде банківська система? Про це й про багато іншого спеціально для «Борг.Експерт» розповідає Голова правління Ощадбанку Сергій Наумов.

— Вітчизняні ЗМІ повідомляють про те, що Ощадбанк готують до приватизації. Чим викликана необхідність приватизації державного банку, яких в України лише чотири? Яку користь отримає держава та вкладники? Власне, яка роль державних банків у банківський системі та економіці?

Зменшення частки державних банків в українській банківській системі – стратегічний напрям розвитку фінансового сектору країни. Правильніше буде сказати, що державних банків не «лише чотири», а «аж чотири». Якщо подивитись на їхні частки в банківський системі (державні банки зосереджують понад половину активів системи та депозитів населення), то стає очевидно, що така концентрація банків у руках одного власника є загрозою для стабільності економіки країни й заважає принципам вільної конкуренції.

Протягом часу існування державних банків бюджет країни (а отже – її громадяни) витратив на їх докапіталізацію десятки мільярдів гривень.

Лише приватизація покладе край такому розтринькуванню грошей.

Тому стратегією розвитку державного банківського сектора передбачено, що в середньостроковій перспективі державні банки мають бути приватизовані. Виняток становить лише Укрексімбанк, для якого планують знайти міноритарного акціонера в горизонті 5 років, щоб здійснити потенційну приватизацію в довгостроковій перспективі. Що стосується Ощадбанку, то його мета – знайти покупця на повний чи мажоритарний пакет акцій до кінця 2025 року. В результаті приватизації держава поверне кошти, вкладені в банки, а також позбавить себе необхідності докапіталізації банків у майбутньому.

Що стосується вкладників, то після приватизації на них очікує ще вища надійність їх заощаджень. Цьому посприяє ретельний відбір інвестора, а також посилення вимог до регулювання діяльності банківських установ.

Наразі роль державних банків полягає в тому, щоб вони, як і інші комерційні підприємства, генерували прибуток для своїх акціонерів. У випадку держбанків гроші отримує державний бюджет.

Приміром, Ощадбанк цього року перерахує державі рекордні 833 млн грн.

Окрім того, наразі значною є роль державних банків в обслуговуванні підприємств державної форми власності та у виконанні державних соціальних програм. У згаданих «Засадах стратегічного реформування державного банківського сектору» визначено, що фокус держбанків буде поступово зміщено в бік обслуговування підприємств приватної форми власності. Окрім того, цей же документ визначає, що виконання соціальних функцій у подальшому буде здійснюватись у рамках державних програм, однаково доступних як для державних, так і для приватних банків.

— ФГВФО планує підвищення гарантій за вкладами з 200 тис. грн до 600 тис. Наскільки це є раціональним і чи готова економіка до таких змін, аби вони були реальними, а не залишилися на папері?

Цей крок є важливим для підвищення надійності української банківської системи. Щоб це підвищення стало реальним, в одному пакеті з поступовим збільшенням максимальної гарантованої суми до 600 тис. грн у відповідному проекті закону є перелік заходів, покликаних зміцнити фінансову стійкість фонду. Одним із цих заходів є вступ Ощадбанку до ФГВФО.

— З одного боку такі зміни – це добре для вкладників, з іншого – це зменшує відповідальність самих банків перед вкладниками, перекладаючи фінансову відповідальність приватних по суті установ на державу. Чи не є в цьому контексті більш правильним посилення банківського моніторингу на предмет можливих ризиків?

Посилення моніторингу діяльності банків є, безумовно, важливим напрямом забезпечення надійності банківської системи, і НБУ досяг значних успіхів у цій сфері. Однак існування ФГВФО також є ефективним інструментом забезпечення надійності. Подібні інституції успішно функціонують у багатьох країнах світу. Важливо відзначити, що фонд наповнюється не державою, а внесками самих банків, і тому говорити, що гарантування вкладів фондом відбувається за рахунок держави, – не зовсім коректно.

— По суті, зменшення державної частки Ощадбанку, наскільки відомо – до 25%, означає і приєднання Ощаду до ФГВФО. Власне, є думка, що підвищення зазначеного гарантійного порогу робиться виключно під приватизацію Ощадбанку, оскільки потенційні інвестори не готові приватизувати державний банк і брати на себе максимальну відповідальність. Чи могли б ви це прокоментувати?

— Логіка зворотна.

Входження до Фонду гарантування вкладів відкриває двері до приватизації Ощадбанку.

Це умова нашого потенційного інвестора – Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), а також обов’язок перед МВФ. Інвестор не готовий вкладати гроші в банк, який має особливе становище на ринку, адже це не відповідає принципам вільної конкуренції та ринкової економіки, які активно запроваджує ЄБРР.

Наразі ніхто не знає, яку конкретно частку може отримати ЄБРР в капіталі Ощадбанку. Зараз йдеться про залучення субординового боргу, який пізніше може бути конвертований в акції Ощаду.

— Голова Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку Руслан Магомедов висловив думку, що через «народний ІРО» на міжнародний фондовий ринок може вийти державна компанія, зокрема один з державних банків. Чи може цим банком стати Ощадбанк?

Так, звісно, може. Стратегія розвитку державного банківського сектору визначає два пріоритетні шляхи приватизації держбанків: продаж міжнародному комерційному банку або здійснення первинного розміщення акцій. Другий варіант є теж можливим для Ощаду, адже він є справжнім народним банком із найбільшою в країні мережею відділень і 7 мільйонами клієнтів. У той самий час таке розміщення могло б мати позитивний вплив на розвиток українського фондового ринку, який досі перебуває в зародковому стані.

З іншого боку також є ризик, що через таке ІРО згодом значна доля акцій може бути викуплена недобросовісним власником, тому у виборі такого варіанту треба бути обережним.

Розмовляв Єгор Желтухін

 

Борг. Експерт

ЗМІ про нас

Прес-служба Ощадбанку