Кредити зараз — це не про банківські ризики. Це питання виживання країни - Наталія Буткова-Вітвіцька, Ощадбанк

Близько 1200 працюючих відділень. Тисячі співробітників, що продовжили обслуговування клієнтів, незважаючи на широкомасштабні бойові дії. Десятки релокованих підприємств і тисячі врятованих бізнесів, що змогли продовжити роботу. Посівна кампанія, яка без участі Ощадбанку могла б і не відбутися через брак обігових коштів в аграріїв.

Як кажуть у банку, кредити зараз — це не про банківські ризики, відсотки чи прибутки. Це про продовольчу безпеку, збереження економіки та виживання країни як такої. На рівні держави вже затверджені та продовжують затверджуватись безпрецедентні заходи фінансової допомоги підприємцям. Але всі вони так і залишаться на папері, якщо на місцях не буде працюючих банківських відділень і людей, що стали провайдерами державних програм допомоги бізнесу.

Про те, наскільки складно було організувати діяльність в умовах воєнного стану, на які виклики вимушений відповідати банк, як працюють програми підтримки бізнесу та релокація до безпечних регіонів та багато іншого — в інтерв’ю директорки департаменту мікро-, малого та середнього бізнесу Ощадбанку Наталії Буткової-Вітвіцької.

ПРО ФІНАНСОВИЙ РИНОК ТА ОЩАДБАНК

Пані Наталіє, перше запитання до вас як до представника українського фінансового ринку. Минуло вже три місяці широкомасштабної війни — на ваш погляд, українській банківській системі вдалося встояти чи існують відкладені ризики, які ще не проявились?

Перше, що я хочу зазначити і чим ми маємо пишатись, — на відміну від багатьох прикладів інших країн українська банківська система під час війни не просто вистояла, а й забезпечила безперебійність основних фінансових процесів по всіх клієнтах: і юридичних особах, і фізособах. Саме державні банки відіграли тут провідну роль, у першу чергу Ощадбанк*.

На рівні банку було прийнято рішення — Ощад не зупинить фінансування клієнтів для виплати заробітної плати, оплати податків, платежів до бюджету та продовження господарчої діяльності.

Тож попри всю складність ситуації обслуговування клієнтів не припинялось у регіонах, де велись активні бойові дії. У Київській, Чернігівській, Харківській, Миколаївській областях наші співробітники продовжували виходити на роботу, незважаючи на потенційну небезпеку для власного життя. Інколи їм доводилось діставатися до відділень на човнах, тому що мости були підірвані. Інколи вони переїжджали вночі з одного міста до іншого та о дев’ятій  ранку розпочинали роботу.

Ми знаємо багатьох героїв цієї війни. Вони є і в Ощадбанку.

Вам вже вдалося налагодити роботу в деокупованих регіонах?

Так, відновлюємо мережу в населених пунктах, що постраждали від бойових дій. Ощад відновив роботу в усіх районах Київської області, окрім Макарівського району, де відділення зазнало значних руйнувань і потребує капітального ремонту. В Чернігові та області вже працює 50 відділень, в Сумах та області – 45 відділеннь.

Загалом українці можуть отримати банківські послуги у понад 1200 відділеннях Ощаду. Це 86% його мережі.

Чи не було простіше та безпечніше налагодити роботу дистанційно?

Українська банківська система взагалі одна з найпередовіших у світі за використанням діджитал-інструментів. А з початком війни можливість надавати послуги віддалено стала ще й питанням особистої безпеки і співробітників банку, і, власне, клієнтів. Ощадбанк не є винятком — оператор на Закарпатті може обслуговувати клієнтів, скажімо, з Сумської області.

Але свою місію ми бачимо дещо в іншому. Не всі операції можливо виконати дистанційно в рамках законодавчого поля, наприклад, здавання виручки чи інкасацію клієнтів. Ощад — це банк критичної інфраструктури, і навіть коли інші фінустанови зачиняються, наша роль на цій війні інша. Відділення Ощадбанку мають працювати скрізь, де для цього існує хоча б мінімальна безпекова можливість.

ПРО КОМАНДУ ТА ЕВАКУАЦІЮ

Я спілкувався з представниками інших банків, і вони розповіли, що були окремі протоколи на випадок масштабної війни — плани евакуації співробітників, запуск окремих процесів тощо. Чи є такий протокол в Ощадбанку?

Взагалі протокол на випадок ескалації воєнних дій в Ощаді було розроблено та затверджено ще в 2014 році. Він включає безліч питань, які можна звести до двох головних: безпека клієнтів, співробітників та безпека всіх наших процесів — від трансакцій до операцій з готівкою. Наприклад, як організувати роботу, якщо в Донецькій області буде відключено електромережі. Або який порядок дій співробітників на випадок, коли немає можливості фізичного доступу до відділення певного району.

Сильною стороною Ощаду завжди була розгалужена мережа відділень та можливість для клієнтів вирішувати питання особисто з менеджером, а не дистанційно. Це безумовна перевага і водночас — в умовах війни — великий виклик для банку. Команда ММСБ працювала в режимі 24/7 — з 24 лютого ми мали хіба що два чи три вихідних. Незважаючи на всі складнощі й небезпеку, кредити видавалися, всі операції з клієнтами проводились.

Чи проводив банк скорочення персоналу через те, що частина відділень призупинила роботу?

Наразі Ощад не скорочував чисельність персоналу, не звільняв людей. Лише низка відділень була закрита з огляду на безпекову ситуацію. Ба більше, на початку війни співробітники отримали фінансову допомогу, щоб мати можливість легко евакуюватись (якщо вони приймуть таке рішення) та винайняти житло на новому місці.

Водночас банк допомагав у разі необхідності з пошуком житла для оренди. Було прийнято програму з тимчасового працевлаштування співробітників, що переїхали до іншого регіону.

Можете навести приклади?

Так, у нас завжди були сильні команди за напрямом ММСБ у Донецькій та Луганській областях. Ми всі знаємо ситуацію в цих регіонах: військові адміністрації закликали людей за можливості евакуюватись. Спочатку банк перемістив співробітників до інших регіонів. Та оскільки ситуація не поліпшилась, ми прийняли рішення, що одна команда приєднається до нас у центральному офісі, а інша — залишиться працювати в інших областях.

ПРО ПОРТФЕЛЬНІ ГАРАНТІЇ ДЛЯ АГРАРІЇВ

До речі, особливо вразливими внаслідок бойових дій виявились аграрні підприємства. Які головні виклики для банку були в цій сфері?

Так історично склалося, що близько половини кредитного портфеля в сегменті ММСБ в Ощадбанку займає фінансування саме аграрного сектора. Переважно це малі та середні господарства з порівняно невеликим банком землі та майже відсутньою фінансовою подушкою безпеки. Вони спеціалізуються головним чином на вирощуванні пшениці чи кукурудзи, врожай закладають на зберігання до сховищ в очікуванні вигідніших цін наприкінці маркетингового сезону. Це зерно на 95% завжди відвантажувалось через українські морські порти, де було побудовано розвинену експортну інфраструктуру. І лише 5% врожаю Україна продавала наземними шляхами до Західної Європи.

Як можна було запланувати те, що майже миттєво всі морські порти, а точніше шляхи проходу до них, будуть заміновані та блоковані? Тож половина клієнтів портфеля ММСБ постали перед викликом, як продати та вивезти вирощений врожай, а нам потрібно було терміново шукати шляхи та інструменти допомоги таким клієнтам. І йдеться вже не про зону бойових дій — експорт було блоковано для всіх аграріїв України.

Яке рішення було прийнято? Розглядати це як перевищення кредитного ризику чи продовжувати кредитування на новий сільськогосподарський сезон?

Насамперед ми державний банк, і наша стратегія визначається державою. Ще в березні на рівні держави було розпочато програму портфельних гарантій підтримки посівної кампанії.

Як це працює на практиці?

Усе доволі просто: держава взяла на себе роль гаранта за кредитами. Аграріям було запропоновано програму, за якою до 80% від суми виданого кредиту забезпечується банком через державні портфельні гарантії, а на 20% кредит забезпечує сам фермер, який передає в заставу зерно, цінності, товари, рухоме майно, обладнання тощо.

Ощадбанк взяв на себе функцію бути провайдером цієї програми, й у травні ми стали другим банком за обсягом кредитування агросектора за програмою державних портфельних гарантій, підставили плече нашим фермерам і надали їм можливість профінансувати посівну.

Тож держава визначила ключові напрями розвитку державного сегмента банківського сектора. І першим напрямом державної підтримки стали саме агропідприємства, адже сільське господарство минулого року формувало 20% ВВП країни і забезпечило до 40% надходжень від експорту товарів. Тобто аграрна сфера — одна з основних ніш бізнесу, що підтримує економіку держави.

ПРО РИЗИКИ ТА СТРАТЕГІЮ

Якщо повернутись трохи назад, наскільки взагалі зросла ризикованість кредитування агрогалузі внаслідок блокування портів та експорту продукції?

В умовах широкомасштабної війни будь-яке кредитування є ризикованим. І ми бачимо, як частина банків призупинила діяльність або повністю зосередилась на обслуговуванні виключно внутрішніх клієнтів.

Ми не можемо дозволити собі таку розкіш, але й ситуація така, що прогнозувати та розраховувати всі ризики просто неможливо. Їх можна тільки мінімізувати, і держава наразі активно нам допомагає в цьому.

Можна лише прогнозувати головні ризики. Будемо відвертими: на розмінування портів і шляхів підходу до них потрібні місяці, на будівництво нового порту-термінала знадобиться ще більше часу. Це ті реалії, які ми маємо враховувати.

Наразі Кабінет Міністрів також затвердив стратегічні сектори економіки, серед яких вказана і агрогалузь. Що це означає для банку?

Ми як державний банк будемо провайдером відповідних державних програм. Першим кроком, як я вже сказала, була підтримка посівної кампанії. Наразі також визначено напрями забезпечення фінансування релокації підприємств із зони активних бойових дій і допомоги бізнесу, що перенесе діяльність до відносно безпечних регіонів.

Також стратегічно визначено напрям продовольчої безпеки держави. Тобто на нас покладено функцію підтримки всіх видів бізнесу, що займається переробкою та продуктами харчування. І, знову ж таки, окремо визначено напрям підтримки аграрного виробництва, адже посівною сільськогосподарський сезон не закінчується.

Крім того, на Ощадбанк покладено функцію підтримки державних підприємств та провайдинг програм забезпечення житлом громадян, що втратили його внаслідок війни (як у розрізі фінансування девелоперів, так і у вигляді безпосередньої підтримки самих громадян). Це велика тема для окремої розмови.

Нещодавно у ЗМІ повідомляли, що Ощадбанк здійснює кредитування в усіх без винятку областях. Чи слід це розуміти так, що фінансуються фермери (і бізнес як такий) у регіонах, де тривають бойові дії?

Так, правильно. Кредитування не зупинено навіть у таких регіонах.

Тоді постає питання, як взагалі можна оцінити ризики кредитних операцій у регіоні, де тривають бої?

Запитання слушне, якщо мислити логікою стандартних банківських процедур. Але давайте спочатку розберемося у місії такого кредитування.

Ніхто з нас раніше не був в умовах широкомасштабної війни і не має досвіду прогнозування ризиків такого кредитування. Неможливо розрахувати стабільність бізнесу в зоні бойових дій і загалом будь-де на території України. Навіть коли йдеться про кредит під заставу, неможливо передбачити, чи не буде заставне майно знищене черговим «прильотом».

Тому місія кредитування наразі — це питання виживання країни як такої. Якщо б не було фінансування, підприємства не мали б коштів на посівну. Бракуватиме грошей на оплату праці та сплату податків, не буде можливості виробити борошно в Чернігові чи Харкові та нагодувати людей.

Тому кредити зараз — це не про банківські ризики. І велику роль тут зіграла держава, яка фактично запропонувала забрати на себе ризики фінансових установ. Для агросектора на весняну посівну, як я вже казала, кредити видавалися з 80% державної гарантії. Тобто якщо клієнт не в змозі розрахуватися з банком, держава гарантує виплату до 80% суми кредиту. Фактично це кредитна застава.

Наскільки це пожвавило фінансування аграрної галузі та чи спростила така державна політика процедуру видачі кредитів?

Я б тут радше говорила про заохочення саме банківської системи та її убезпечення від прямих втрат внаслідок знищення предмета застави, захоплення підприємства окупантами, вивозу зерна з окупованих територій тощо.

Програма державних портфельних гарантій не означає, що ми почали «роздавати» кредити. Навпаки, наш скоринг-аналіз став жорсткішим, ми більш прискіпливо проводимо оцінку всіх ризиків. Тобто вимоги до позичальника навіть зросли, незважаючи на державну програму гарантій.

За всіма прогнозами найгірше як для економіки, так і для самих банків ще попереду. Жоден з банків, я впевнена, ще не проводив остаточних підрахунків фінансових втрат, що вже наявні, і не може передбачити всі майбутні втрати.

Ситуація змінюється щодня, і це змушує нас бути дуже і дуже обережними в питаннях кредитної політики.

ПРО ВТРАТИ ЧЕРЕЗ ОКУПАЦІЮ

Наскільки мені відомо, Ощадбанк до останнього продовжував обслуговування навіть в окупованій Херсонській області…Чи можна вже оцінити втрати банку на окупованих територіях?
Тут доцільніше говорити про втрати, яких зазнали наші клієнти — адже половина портфелю кредитів ММСБ в Ощаді припадає саме на агросегмент. У Донецькій, Луганській, Херсонській областях, на інших окремих окупованих територіях, ситуація наразі дуже складна для фермерів.
Їм на вибір пропонують дві «опції». Фермер може погодитись на співробітництво з окупантами і так званою місцевою «владою», і йому «списують» усі борги перед українськими банками.

Такому аграрію дозволяють далі вести господарство на його землі за умови, що продукція буде збуватися на ринок росії. Якщо він не погоджується, то землю, техніку, інші активи просто передають іншому фермеру. Хтось погоджується, хтось усе кидає та намагається вивезти родину, людей та за можливості техніку на територію, що контролюється ЗСУ. Але головний актив — землю — вони забрати з собою не можуть. Програми релокації бізнесу тут особливо не допоможуть.

ПРО РЕЛОКАЦІЮ ПІДПРИЄМСТВ

А взагалі успішні кейси фінансування релокації в Ощадбанку вже є?

Так, в Ощаді є програма фінансування бізнесу, який має бажання перемістити діяльність до більш безпечного регіону. Тобто для тих випадків, коли є можливість перенести виробництво, обладнання — йдеться про невеликі заводи, майстерні тощо. Наразі по нашому департаменту мікро-, малого та середнього бізнесу вже є 22 таких клієнти, які розпочали процес.

Окрім власне кредитування ми допомагаємо обрати регіон — найбільш гостинною, дещо несподівано для мене, для бізнесів з окупованих територій виявилась Рівненська область. Тож ми активно пропонуємо нашу програму релокації, і вже є декілька успішних прикладів, коли за допомогою Ощадбанку підприємство «перезапустилось» на новому місці. А першим нашим успішним кейсом у цій програмі стало переміщення виробництва ковбасних виробів зі східного регіону. Цех завершив релокацію і розпочав роботу.

Тут постає питання: програма релокації бізнесу тільки з’явилася в урядовій стратегії. Банк розпочав її за власної ініціативи?

Так, окремі види операцій ми робили ще до затвердження стратегії КМУ для державних банків. Перші ідеї щодо надання фінансового плеча клієнтам, які «рятують» бізнес, з’явились ще на початку березня. На початку квітня ми вже мали першу реалізовану угоду.

Наразі ми концентруємо увагу на клієнтах, що потребують фінансування у зв’язку з релокацією. Особливо це стосується діючих кредитних клієнтів, спільно з якими ми шукаємо можливості продовження діяльності.

З затвердженням КМУ стратегічних напрямів розвитку економіки ця програма отримала пріоритет, зокрема в частині підтримки не лише поточних клієнтів Ощадбанку.

Які умови Ощадбанк запропонував клієнтам, що потребують релокації?

Кожен бізнес і кожна історія евакуації індивідуальні. Кожен такий запит розглядається окремо, неможливо створити «стандарт». Єдині умови, про які банк може говорити,— це позитивна кредитна історія, репутація та досвід ведення прибуткової бізнес-діяльності в довоєнний час.

Для таких угод Ощадбанк має можливість використовувати програму «5-7-9%».

https://landlord.ua/news/kredyty-zaraz-tse-ne-pro-bankivski-ryzyky-tse-pytannia-vyzhyvannia-krainy/