Зухвалі мрії та правильні люди

Ірина Рубіс – керівниця власної медіакомпанії «Економіка+». У 2014 році вона ухвалила нелегке рішення – піти від власника тоді ще видавництва «Економіка», яким Ірина керувала, у вільне плавання. Подолавши найскладніший перший самостійний рік, «Економіка» пережила кілька трансформацій. Натепер це компанія із понад 60 однодумцями, що працює за чотирма напрямками – медіа, освіта, консалтинг та івенти. Сама ж СЕО «Економіки» кохається на спілкуванні з підприємцями, їх вихованні й менторстві та ростить трьох дітей в атмосфері рівності та наставляння своїм прикладом. Ми поговорили з Іриною не стільки про її досвід ведення бізнесу, скільки про найскладніші моменти, які трапляються у житті кожного підприємця. Такі лайфхаки точно стануть у нагоді.

Які складові успішної побудови кар'єри, особливо для жінки?

Усе елементарно: знайти ту професію-галузь-роботу, яка буде пристрастю, і дуже багато працювати. Мікс експертизи, пристрасті і працьовитості завжди дає результат, незалежно від гендерної приналежності.

Для мене бізнес – безстатева територія. Жінкам потрібно трохи більше планувати і делегувати (не лише у професійному, а й в особистому житті) і докладати зусиль, щоб захищати себе від впливу забобонів і стереотипів патріархального ладу, вчитися на них не реагувати.

Багато говорять про необхідність балансу між роботою і життям. Чи є цей баланс і як його дотримуватися, коли керуєш власним бізнесом?

Баланс необхідний. Це аксіома, тому що різноманітність – джерело ідей і інструмент ризик-менеджменту. Дотримуватися його можна, якщо позаробоче життя не пускати на самоплив, а продумано організовувати, а також виробити негнучкі правила. Наприклад, не працювати після 20.00 та у вихідні, ніякого телефону у вихідні тощо.

У мене є метод, який я називаю 2D-3D-результат за одне зусилля. Це чудовий часоконцентрат. І вигадування таких комбінацій тренує креативність і водночас дозволяє зберігати час для близьких.

Що було найскладнішим, найлегшим, а що найнесподіванішим під час розбудови бізнесу?

Перші три місяці після того, як я змінила позицію СЕО компанії, що входить у корпоративну структуру, на статус власника бізнесу, у мене послідовно змінювалися два стани:

1) Ура! Свобода! Як швидко все вирішується! Жодних узгоджень нагорі і втрати часу на елементи корпоративних політик і бюрократії!

2) О боже! Я ж тепер не можу звільнитися! Навіть якщо складно, набридло або втомилася! Одним махом перегорнути сторінку не вийде!

І так постійно.

Легке – це свобода і швидкість. Складне – кількаразове зростання відповідальності. Несподіване – яке прискорення надають ці відповідальність, свобода і швидкість.

Які рішення ухвалювати найважче?

Ті, які ставлять на кін фінансову стабільність компанії. Бо розплата за помилку може бути фатальною.

Чи складно перевести компанію на інший тип управління, наприклад, холакратію? Що для цього потрібно?

Будь-яким змінам завжди опираються. Опір закінчується відтоком певної кількості персоналу, що є стресом і водночас можливістю для компанії. Але, доповнюючи колектив тих, хто готовий до нового, тими новими, хто, прийшовши у систему менеджменту і корпоративну культуру, яку, погоджуючись на таку роботу, автоматично підтверджує, відбувається ривок.

Так, це складно. Але послідовність, постійність, невпинна мотивація, внутрішні комунікації зроблять свою справу. І, звичайно, дуже важливо впроваджувати зміни з опорою на тих, хто поділяє ваше бачення – ранніх послідовників, союзників, які стануть вашими «апостолами».

«Еко+» – інноваційна компанія. Як народжуються інновації? Як створити клімат для їхньої появи?

У мене нещодавно було інтерв'ю з одним великим босом, який 25 років пропрацював на міжнародну корпорацію і відповідав за три європейські країни. А тепер вирішив іти у стартап, яким фоново займався два роки.

Його основне відкриття у новій парадигмі пов'язане зі ставленням до помилок: у корпорації – «О, який жах! Втрачені гроші!», у підприємництві – «О, супер! Одним глухим кутом менше!». Я ставлюся до помилок саме другим чином.

Толерантне ставлення до них (без покарань), культура сприяння експериментам і виходам із зони комфорту, будь-яка стимуляція сміливості, багатодисциплінарність і створення можливостей грати кілька ролей в рамках різних проектів – усе це створює клімат, в якому на стику компетенцій, завдань, тем, форматів і обмежень народжується ідея, здатна стати wow у своєму сегменті.

Що складніше – трансформувати компанію чи себе?

Мені складніше трансформувати компанію. З собою завжди легше: потрібно менше часу і аргументів для ухвалення і впровадження:)

Ви багато працюєте з підприємцями. Які найболючіші питання в українського бізнесу? Як їх вирішувати? Які комплекси у малого і середнього бізнесу і як їх долати?

Неусвідомлена некомпетентність у багатьох аспектах економіки підприємства. Багато підприємців розвиваються зі швидкістю слимака лише тому, що не знають матчастини. Але ті, хто зрозумів, що є прогалини, дуже відкриті до знань і чудово їх засвоюють.

Комплекси? Радше, страх бути проактивним, шукати відповіді на свої запитання в обізнаних. Абсолютна неготовність залучати консультантів, тому що дорого. Хоча навіть не запитали, наскільки, і не поцікавилися, як і коли окупляться вкладення у консалтинг.

Та навіть якщо дорого у консультантів! Є чимало людей, які готові віддати свій час задарма. Тільки тому що дозріли віддавати!

Тому моє звернення таке: владу не можна отримати, її можна лише взяти!

Які комплекси були у вас і як ви їх подолали?

Страх помилитися. Перейшла у статус «Краще зробити і жалкувати, ніж не зробити і жалкувати».

Більшість каже, що криза, і треба почекати кращих часів, а не розвивати бізнес. Ви згодні?

Народна мудрість говорить: «Не варто відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні». А сучасні гуру: «Використовуйте можливості максимально швидко. Вони мають властивість випаровуватися». Я солідарна з народною мудрістю та гуру.

Який ваш позитивний досвід подолання кризи?

Повний перезапуск бізнесу: доповнення його ядра трьома напрямками і джерелами доходу. Криза переконала мене: найкращі рішення народжуються не при мисленні out-of-box. Вони народжуються тоді, коли ти стиснутий у коробці і нічого іншого, як придумати те, що дасть можливість вижити, не залишається!

Що робити, аби робота була не для галочки?

Працювати над тим, що із задоволенням би робив і без грошей, з тими, з ким би проводив із задоволенням час і поза роботою. Думаєте, це утопія? Ні. Якщо ви власник бізнесу – все у ваших руках, ви сам творець оптимальної для себе екосистеми. Зухвалі мрії і правильні люди на правильних місцях –  те, що точно дасть нетривіальну зайнятість.