Завжди будьте готові до спонтанностей

Марія Придьма та Дмитро Стретович — творці організації, де можна навчитися писати романи і сценарії, редагувати тексти, відшліфувати свої перекладацькі вміння і навіть навчитися видавничим скілам літературної справи. Litosvita — це місце, де професійні письменники, сценаристи, копірайтери, перекладачі та видавці навчають тих, хто прагне дізнатися більше про навкололітературну освіту. Про те, як заснувати бізнес у 20 років, до чого слід бути готовими та чому менш кваліфікований працівник, що горить ідеєю цінніший за байдужого професіонала, говорили з Дмитром та Марією.

“У нашому випадку добре працюють рекомендації”

“Разом навчалися у школі, разом вчили видавничу справу в Національному педагогічному університеті імені Драгоманова, —  розповідає Дмитро Стретович про ідею спільного бізнесу разом з Марією Придьмою. — Ще навчаючись на другому курсі університету, заснували літературний клуб “Маруся”. Організовували книжкові івенти, читання, літературні фестивалі. Згодом провели першу Літню літературну школу у Карпатах.

Через кілька років, навчалися тоді на четвертому курсі, обом було трохи за двадцять, вирішили створити організацію, що буде займатись неформальною літературною освітою.

Марія з Дмитром розповіли, що така ідея виникла, тому що обоє люблять книги та літературу. “На той час не було концентрованого літературного центру. Вирішили це виправити”, —  пояснює Марія Придьма.

Засновуючи у березні 2013-го року Центр літературної освіти, студенти четвертого курсу Марія та Дмитро, починали власну справу з мінімальним капіталом у кишені. Як зізнаються, стартових коштів, як таких і не було —  кілька сотень доларів власних грошей на рекламу перших івентів. Такі статті витрат як оренда локацій, гонорари лекторам тощо - вже покривали з оплат учасників проекту. “Такий тип підприємництва і не передбачає якихось серйозних інвестицій, — переконаний Дмитро. — До прикладу, відбувається перший івент. Вкладаємо у нього. Як вже казав, це досить невелика сума. Після його завершення, якась частина коштів, коли покриємо усі видатки залишається. Її переносимо на наступний захід. І далі діємо за цією ж схемою.

Є різні підходи до розвитку власної справи. Зокрема, найпопулярніші еволюційний та швидкий реакційний. Другий варіант, позичити багато грошей, орендувати супердороге приміщення та придумати собі ще безліч інших додаткових витрат. Ми ж йдемо еволюційним шляхом. Розвиваємося поступово, а всі вільні кошти, які заробили вкладаємо у справу. Потім накопичується вже суттєвіший капітал, який можна вкласти у більш масштабний проект. Що ми і зробили: з онлайн-простору перейшли до фізичного офісу, з двох людей організували команду з десяти учасників, розширили проект з Києва до Харкова, Львова та Карпат, збільшили кількість освітніх курсів”.

Чотири роки підприємці виступали під брендом Центр літературної освіти. Два з половиною роки тому вирішили провести невеликий ребрендинг та осучаснити назву. Скоротили все до Litosvita —  просто, легко запам’ятовується і саме за цією назвою більшість потенційних клієнтів знаходили організацію. “Рекомендації тих, хто вже в нас вчилися, у нашому випадку працюють дуже добре. Люди, що відвідували наші курси, розповідають про них своїм друзям і ті теж починають вчитися”, — пояснює Марія.

“Сума першого прибутку — 1000 доларів”

Litosvita стала не лише місцем, де можна здобути хорошу навкололітературну освіту, а й ком’юніт-центром, де учасники спілкуються між собою, допомагають один одному.

Дмитро займається куруванням менеджменту та адміністративної справи. Марія — креативом та комунікаціями. Зараз Litosvita пропонує навчання за напрямами:

• сценарної майстерності;
• письменницької майстерності;
• копірайтингу;
• видавничої справи;
• редагування;
• перекладацької справи.

Окрім того є Літературні школи для дітей, підлітків та дорослих у Карпатах. А починалося все із Школи літературного менеджменту. Старт був успішним, тож згодом провели ще наступні три Школи. Комерційний успіх прийшов із четвертої Школи. “Пригадую, ми підвели підсумки, порахували гроші і зрозуміли, що вийшли у прибуток, — згадує Дмитро. — Сума першого нашого чистого прибутку, який ми могли взяти собі, а не просто далі вкласти у проект, це 1000 доларів, тобто по 500 доларів кожному з нас. На той час за ті гроші можна було купити 4 айфон. Що я і зробив”.

Згодом підприємці провели, поки єдиний, літературний тур до Польщі, лекторій з історії української літератури у сучасному поданні. А потім почався Майдан і на деякий час бізнесмени зупинили свою діяльність. Багато хто не зрозумів такого кроку. Мовляв, не відомо скільки триватиме така ситуація, не можна ж не працювати увесь цей час. Окрім того, Марію та Дмитра тривожили запитання, чи вдасться стартувати знову, чи захоче хтось здобувати неформальну освіту, поки в країні непевна ситуація. Водночас, попри сумніви, в кінці зими Litosvita знову розпочала свою діяльність. Вже через кілька місяців запустили першу весняну літературну школу. І одразу зібрали понад сотню учасників. Для молодого бізнесу — це було рекордом, що продемонстрував —  люди хочуть і готові вчитися. І навіть більше, ніж раніше. У Litosvita почали запускати проект за проектом та навіть проводити кілька паралельних.

Зараз у Центрі є календар обов’язкових подій, що прив’язані до сезонності. Місця для організації креативних івентів стало менше. Водночас, кожну нову ідею Марія та Дмитро обговорюють спільно. Погоджуються або відхиляють лише після спільного рішення. “Зараз комунікувати з лекторами та партнерами стало набагато простіше, — продовжує розмову Марія. — У Litosvita склалася репутація надійної організації. І це допомагає домовлятися з новими людьми”.

“Найбільший страх івент-менеджера, це коли локація “злітає” за день до заходу. У нас це сталося за пів дня”

Та куди ж без факапів. “Ми організовували двомісячний курс письменницької майстерності, — розповідає Дмитро. — Для платіжних організацій використовували сервіс LiqPay. Курси стартували. Відбулася перша лекція. Я перевіряв надходження і побачив, що всі оплати повернулися. Довелося обдзвонювати всіх учасників курсів, пояснювати їм ситуацію і просити оплатити іншим способом. Були навіть люди, які першими нам подзвонили з пропозицією оплатити іншим методом. Водночас, кілька людей відмовилися продовжувати курс. Розуміємо, що проблема була виключно з нашої сторони. Люди оплачують послугу і очікують максимальний комфорт за неї. Та нам вдалося налагодити зв’язок і зберегти більшість учасників.

А ще був один стресовий момент після якого зрозумів, що немає ситуацій, яких не можна вирішити. Просто, завжди будьте готові до спонтанностей”.

Марія з Дмитром організовували дводенний інтенсив на вихідні для копірайтерів у Києві. Місце проведення було погоджене заздалегідь. Завдаток — оплачений. Протягом фінального тижня перед інтенсивом, Марія спілкувалися з власниками локації, щоб узгодити логістичні та інші організаційні моменти. І все йшло добре, поки за пів доби до старту курсу, орендарі не сказали, що закривають заклад і жодних івентів проводити не будуть. “Менше ніж за добу до початку заходу та з обмеженим бюджетом ми почали шукати новий майданчик, щоб розмістити 80 людей, — згадує Марія. — Але всі локації вже були заброньовані, що логічно. Найбільший страх івент-менеджера, це коли локація “злітає” за день до заходу. У нас це сталося за пів дня”.

“У п’ятницю ввечері, коли розумів, що домовитися ні з ким, напевно і не вийде, вирішив просто на удачу зайти в приміщення Музею історії Києва, — розповідає Дмитро. — І, хоч робочий день був уже завершений, директор музею пішов нам на зустріч. Переконати його допомогла випускниця наших курсів, яка працювала в цьому Музеї. Не зважаючи на кінець дня, працівники повернулися на робочі місця і допомогли організувати простір під потреби івенту. І це при тому тому, що орендна плата, яку ми пропонували, була нижчою ніж та, на яку погоджується Музей.

Нам залишилося лише дуже оперативно проінформувати всіх учасників, що локація змінюється із метро КПІ на метро Театральна. Це вдалося, ніхто із слухачів не приїхав на попереднє місце”.

Пригадують Марія з Дмитром і, як буквально на місці події, довелося шукати лектора, бо анонсована лекторка проспала захід. За лічені хвилини знайшли серед слухачів курсу спеціаліста, який погодився замінити відсутню лекторку. Саме його лекція стала найцікавішою за результатами відгуків учасників.

Наймані спеціалісти — це люди, які працюють з вами, а не на вас

У березні наступного року проект Litosvita святкуватиме своє семиріччя.

Згадуючи досвід попередніх років Дмитро Стретович та Марія Придьма впевнені, є правила у бізнесі, які не змінюються не залежно від часу. І це:

• Завжди все робити чесно. Розраховуватися з лекторами та запрошеними гостями без затримок. І навіть якщо для цього потрібно десь знайти або позитичити гроші. Тому що репутація людини, яка робить все відповідально, коштує набагато дорожче.
• Це ж стосується і штатних працівників. Своєчасна виплата зарплати — мастхев.
• Ставитися до працівників, як до команди. Це не люди, які працюють на вас, а професіонали, які працюють з вами.
• Під час підбору команди, краще працювати з людьми, які горять тими ж цінностями, що і ви, аніж із суперкрутими фахівцями, які просто працюють за гроші. Ставлення до роботи важливіше. Принаймні у креативній сфері.
• Використовувати авіаційне правило: помилки бувають. Але вони не повинні траплятися знову з тієї причини, що вже була.
• А от співпрацювати з друзями, як з підрядниками за символічну плату або “за дякую” — не слід. Бо вносити свої корективи та пропозиції у проект набагато важче аніж з людьми, яким платиш.
• Перший тест на професійну бізнесову здатність — це знайти, де роздобути кошти на власну справу і без кредиту
• Чи варто брати кредити розпочинаючи власну справу? Вся річ у тому, щоб правильно обраховувати кожен крок видаткової і прибуткової частини. Якщо доходи дозволятимуть покривати кредит з комісією є сенс задуматися про його оформлення.
• Ну, а перший тест на професійну бізнесову здатність — це знайти, де роздобути кошти на власну справу і без кредиту. Адже підприємництво це і про вміння переконувати та доносити свою ідею.

Марія з Дмитром керуються одним простим правилом, якщо з початку не надто віриш у власну справу, про кредити навіть задумуватися не варто.

Те, що засновники Litosvita вірять у свій проект доводить його успішне існування ось уже майже сьомий рік. Та нові проекти, звісно ж. Так, зовсім нещодавно, підприємці запустили один із своїх найбільших задумів — річна оффлайн Програма письменницької майстерності. Двадцять учасників протягом академічного року, під кураторством відомих письменників, розпочали роботу над власним твором: романом, збіркою повістей, оповідань. За підсумками, найкращі тексти опублікують відомі українські видавництва.