Закохані у власну справу

Власники львівської майстерні «Зробив тато» – подружжя Марко Савицький і Марія Гром та Іван Савицький – розповідають про нюанси сімейного бізнесу. 

Друзі, розкажіть, будь ласка, чому ви вирішили зайнятися саме таким видом діяльності?

Марія: Справи в архітектурній галузі, де ми працювали, були кепські, тому треба було якось виходити з кризової ситуації. Перед Різдвом я вирішила підзаробити – виготовити недорогі святкові декорації. Спочатку йшлося про створення побутового декору, але потім ми зупинилися на ялинкових прикрасах. 

Як було влаштовано виробництво попервах? Ваш перший прибуток становив $400, а скільки коштів знадобилося для відкриття справи?

Марко: Коли ми визначилися з виробами, то замовили розроблення логотипу. Ми дуже хотіли, щоб логотип емоційно передавав тепло речей, зроблених руками тата. 

Марія: Назву «Зробив Тато», яка, на мою думку, є неймовірно влучною, вигадав Марко. Вона мені так сподобалася, що я навіть не сперечалася щодо її гендерного забарвлення. Ми використали контакти друзів і знайшли оптимальну за ціною та якістю фірму, що надавала послуги лазерного вирізання. За нашими ескізами були вирізані фанерні заготовки, їх пофарбували. 

Червоні коробочки з білими прикрасами виглядали святково. Гадаю, саме фарбування фанери у білий колір і стало запорукою успіху виробу, бо фанерних прикрас на ринку було достатньо. На виготовлення першої партії виробів ми витратили $600 – усе, що у нас було. 

Скільки людей було у команді, окрім вас, і скільки є тепер? Як ви шукали співробітників?

Марія: У перший сезон у команді були лише я і Марко. Усі процеси ми замовляли у різних майстернях, а що могли, робили власноруч. Наступного року покращилися справи у фірми, де працював Марко, і він почав приділяти більше часу роботі в архітектурному бізнесі. Тому ми запросили Івана, брата Марка. Іван одразу поставив мету – налагодити власне виробництво, але це потребувало часу та суттєвих інвестицій, тому ми переходили на повне самозабезпечення поступово: такий підхід потребував менше коштів. 

Іван: У міжсезоння у майстерні працює семеро людей, а в сезон (із вересня по січень) інколи і до двадцяти. Основну команду ми підбирали довго, адже хотіли, щоб поруч були однодумці. На сезонні підробітки ми намагаємося залучати молодь та студентів. 

Яка основна продукція компанії зараз? Скільки приблизно продається за місяць? 

Марко: Основна продукція – це ялинкові прикраси, і попит на них, звісно, сезонний. Окрім них в асортименті є дерев’яні блокноти, метелики, дитячі товари для розвитку і творчості. Ще два напрями – вироби на замовлення і дерев’яні вмістища: коробочки, ящики для квітів, кашпо, скриньки, скрині...

Іван: У високий сезон ми продаємо майже 20 тис. ялинкових іграшок, 3 тис. записників та 300 ігор. Щодо заробітку є важливий нюанс: можна віддавати до 90% валового прибутку, якщо ви замовляєте всі роботи у субпідрядників. Ви, звісно, не сплачуєте ані за оренду, ані за обладнання, але це досить дорого, і термін виготовлення залежить не від вас. А якщо налагодити власне виробництво, то можна мати вже не 10, а 35–45% від валового прибутку.

У сувенірному виробництві мінімальним нормальним заробітком вважають 12% від валового прибутку, а оптимальним – 35%. Ми отримуємо десь 18–24%.
 

За яким принципом ви розробляєте нові товари? 

Марія: Нові товари ми доволі часто розробляємо спонтанно. Але у багатьох випадках натхненниками на нові розробки є наші діти: вони їх вигадують, а ми втілюємо у життя. Саме для них ми розробили і виготовили аксесуари до гри «Майнкрафт», набір «Вивчаємо дроби» та набір для творчості «Місто». Для наших хлопчиків ми розробили метелики-краватки, які потім почали продавати у наборі «Тато – син».

Іван: Основне, на що ми звертаємо увагу під час розроблення нової продукції, – це безпека. Фарба, лаки, дерево – усі матеріали екологічні й нешкідливі, хоча й дорожчі. Першими продукцію тестують наші родичі.

Марко: За освітою ми архітектори, тому до дизайну у нас високі вимоги: виріб має нам подобатися. Найдовший етап у виробництві – це розроблення. Після затвердження починається етап роботи над прототипом. Це теж досить довго, адже часто початкова картинка і реальний виріб відрізняються, тому потрібно вносити конструктивні зміни, інколи не один раз. 

Що б ви порадили родичам та парам, які хочуть відкрити спільний бізнес?

Марія: Працювати разом не важко: найважливіше розподілити обов’язки так, щоб вони не перетиналися, тоді не виникає суперечок. Кожен має свою ділянку роботи, за яку відповідає. Але довіра у родинному бізнесі має бути стовідсотковою.

Ламайте стереотипи, що, мовляв, не можна робити бізнес із родиною. Але спочатку чітко пропишіть усі умови співпраці та умови, на яких ви будете її припиняти. І, звісно, жоден бізнес не вартий того, щоб зіпсувати родинні стосунки.

Як ви розподілили ролі у компанії? Як рекламуєте власну продукцію? 

Марко: Ми поділили всю діяльність на дві умовні категорії: виробництво і невиробництво. Марія займається усіма питаннями, які стосуються виробництва. Іван відповідає за решту, зокрема за піар і рекламу. Звичайно, за потреби ми підстраховуємо одне одного. 

Основним каналом комунікації і продажів донедавна був Facebook. Кількість замовлень там переважала наші можливості, і ми навіть не задумувалися над розширенням каналів комунікацій.
У 2016 році ми відкрили свій онлайн-магазин. Підключили до сайту Google ADWords, почали експериментувати з каналами реклами (ретаргетинг, Youtube, контекстна реклама тощо), пробували декілька онлайн-платформ (ОLХ, bigl.ua, Prom.ua), але врешті вирішили зосередитися на сайті та Facebook. Зараз вивчаємо можливості чат-ботів та каналів у месенджерах. 

Іван: Рекламою на сторінках соцмереж займаємося всі потроху. Хтось вигадує ідею, хтось розвиває її. Ми прагнемо, щоб наша реклама була щирою і теплою. Лише п’ять місяців тому ми найняли контент-менеджера, оскільки відчули, що вже не встигаємо самі креативити з причини збільшення обсягів виробництва. Думаємо над тим, щоб весь онлайн-сегмент маркетингу передати на аутсорсинг. 

Які ваші плани на майбутнє? Чи збираєтеся виходити на іноземні ринки? 

Марія: Наші вироби вже купували в Іспанії, Австрії, Німеччині, Норвегії, Ісландії, США, Бразилії, Канаді та навіть у Японії. Якщо на ваш товар є попит, виходити на іноземні ринки не дуже складно. Але малому підприємству важко вийти на великі обсяги виробництва для продажу за кордон. Це потребує великої кількості документів, сертифікатів, транспортних і митних витрат. Усе це досить дорого, і, хоча надалі ми плануємо більше виробляти для іноземного ринку, зараз вигідніше працювати для українського споживача.

Ми вже виросли з коротких штанців гаражної майстерні. Але головне для нас – не масштабуватися, а вирішити, куди нам цікавіше йти. Цього року плануємо запустити нові напрями, які будуть сюрпризом для наших клієнтів.

Які б три поради ви дали підприємцям-початківцям?

1. Вірте в себе і не бійтеся.
2. Навчатися потрібно завжди. 
3. Усе під силу, коли закоханий у власну справу.