Як відкрити салон краси: реальний досвід

Молодий, стильний, талановитий – і скажено успішний. Все це про Єгора Кольченко – він уособлює нове покоління підприємців, які не бояться сміливих ідей, ризиків і навіть криз, адже свій перший салон він відкрив у 2014 році.

В інтерв'ю для «Будуй своє» Єгор розповів, як велике бажання старшокласника з Криму освоїти професію перукаря переросло в мережу салонів краси Pied-de-Poule. Сьогодні вона включає сім закладів (три власних і чотири франшизних), а також школу б'юті-фахівців і комерційних директорів.

Як ви потрапили в б'юті-індустрію?

Завжди хотів бути перукарем. Ще коли в 10-11 класі в школі питали, ким хочеш стати, я впевнено говорив, що перукарем. Хоча в юному віці мало хто розуміє глибину професії і вибір шляху, яким вони хочуть йти. У ВНЗ вступати не став. Паралельно з 11 класом закінчив тримісячні перукарські курси, отримав «корочку». Хотів вчитися далі, приїхав до Києва з Алушти у 2007 році, мені було 17 років. Завдяки щасливому випадку потрапив в один з кращих салонів Dessange International Group, пропрацював там п'ять років. Далі зрозумів: настав час створювати щось своє.

Перший досвід відкриття салону – це також перший бізнес-досвід. І він виявився супер успішним! Моїм партнером стала дівчина з дуже схожою історією: я пройшов в салоні шлях від асистента до провідного майстра, вона пройшла шлях від адміністратора до директора. 

Відповідно, у нас були дві позиції та дві компетенції – я як майстер, вона – як директор-адміністратор. Є такий вислів, що 1 + 1 = 11. Це історія про нас, тобто дві компетенції посилили один одного. Наші ролі були розподілені інтуїтивно, і без неї у мене навряд чи щось б вийшло.

Як проходило відкриття першого салону?

Ми відкрили перший салон у Києві, на вулиці Шота Руставелі 20, в самому центрі столиці. Це дуже важливий момент! Чесно, тоді ми трохи сумнівалися і боялися. Спочатку хотіли зробити щось маленьке, «на районі», не сильно масштабно, дешевше і просто спробувати. Радий, що не зробили цю помилку: ми б там і залишилися в цих маленьких масштабах. 

Але ми відразу «вплуталися в бійку» і одразу вийшли в центр. Вже не було шансу йти назад або зупинятися. У нас був вузький коридор і напрямок тільки вперед, тільки досягати. Це був дуже складний час, але він добре загартував.

Вибір розташування визначив все. Якщо ти живеш в цьому місті, точно знаєш наймодніші вулиці, самі тусовочні місця. Якщо це модний салон краси – він повинен знаходитися в самому модному місці. Якщо говорити більш технологічно, то це відкрита інфраструктура, відкриті потоки людей, перехресний потік людей і машин, це підрахунок людей, опитування людей, вивчення конкурентів – дуже багато чинників. Я вважаю, що у Києві Шота Руставелі – найтусовочніша вулиця.

Щодо дизайну і внутрішнього облаштування салону, ми на 90% в усе вникали самі. Запросили дизайнера, а також взяли кілька консультацій у фахівця з брендінгу Олега Дзьогана (компанія Intsign.co), який створив нам бренд. Він вислухав нашу історію та побажання, і на підставі цього створив айдентику, фірмовий стиль, логотип, назву, яка відображає нашу історію. 

Тому зараз моя порада: перший правильний крок – це створення бренду. А дизайн приміщення і втілення бренду в деталях – це вторинне.

Перша інвестиція була 100 000 доларів, і зібрати ці гроші було не так легко. Трохи заробили, також мої батьки зайняли, перепозичили. Це був 2014 рік, в Україні відбувалися дуже складні події. Питання сплати податків ми передали професійним бухгалтерам та юристам, щоб у відносинах з державою у нас все було правильно і прозоро.

На що робили ставку?

Особливостей багато, вони всі у дрібницях. Це клієнтоорієнтованість, високий рівень сервісу і доступна ціна – це основна ідея. Людина повинна вийти з нашого салону, заплативши 1000 грн, але з враженням, що вона отримала втричі більше.

Важливе і перше враження – інтер'єр і атмосфера, запахи, музика, кава. Друге – професіоналізм майстрів, наскільки вони грамотно і якісно роблять свою роботу. Третє, це сервіси та комунікація з боку співробітників – те, як вони спілкуються з клієнтом, як надають послуги. Для нас важливо все, ми опрацьовуємо кожну дрібницю. Це серйозна аналітична робота, ми навіть не конкурували з кимось, а просто завойовували увагу своїх гостей.

У нас жодного разу не з'явилася думка все кинути. Але те, що можемо закритися в якийсь день – не виключали. Ми були як «сліпі кошенята»: інтуїтивно робили правильні кроки, що називається – з душею. Зараз відкриття нового салону для нас вже технологічний процес: теж з душею, але це технологія маркетингу, фінансів. Це ціла історія створення повноцінного бізнесу.

Як розрахували вартість послуг?

Ми вибрали певний сегменті і просто взяли те, що на ринку. Зараз у нас більш складний процес аналізу, але в цілому, після довгої і складної роботи, прийшли до того, що спочатку був правильний підхід. Просто збираємо зріз ринку, скільки це коштує і яке наповнення цієї послуги; беремо локацію, що там є, скільки людей живе – це наш ринок. Якщо відчуваємо, що є місце для відкриття ще одного салону – відкриваємо, робимо нормально свою роботу і всі працюємо.

Для наступних салонів враховувалися і інші чинники: рівень майстрів, локація закладу (спальний / не спальний район), косметика, на якій працюють, конкуренти, купівельна спроможність, очікування і бажання гостей.

Нашим основним завданням було і є допомогти людині, зробити її впевненою і привабливою. Ми не виходили і не виходимо з того – більш дорога послуга або більше клієнтів в день. Нас цікавили не тільки гроші. Зараз бабусі-пенсіонерці, яка дізнається ціну на стрижку і зітхне «Ой, дорого», ми можемо сказати «Сідайте, безкоштовно!». Якщо людина відкриває бізнес з тим підходом, щоб лише отримати максимальну вигоду, навряд чи він буде успішним. До бізнесу потрібно підходити з точки зору дати користь людям.

Як набирали і мотивували персонал?

З кадрами у мене не було і немає проблем. Це не складно, якщо розумієш, чим займаєшся. І що керуєш творчими людьми. Зараз для співробітників у нас існує ціла навчальна програма. Коротко – це зрозуміти мотивацію співробітника. Потрібно зрозуміти, хто перед тобою, чим він керується. 

Чи потрібно карати? Дуже абстрактне питання. Думаю ні. Як можна карати? У нас партнерські відносини. Якщо ти не хочеш працювати і не виконуєш сам все за регламентом, тоді йди додому. Ніяких покарань не повинно бути. Ти хочеш працювати – працюєш на тих умовах, які є важливими, щоб бути конкурентоспроможним.

Вважаю, що якщо команда мотивована і згуртована, то все йде добре і у VIP-салоні, і на маленькій точці. Клієнти будуть і там, і там.

Які ризики і непередбачені витрати є у салону краси?

Хтось затопив або прорвало трубу? Підвів постачальник з неякісними матеріалами? Тоді вже краще скажіть – впав астероїд! 

Всі підводять, завжди може відбутися що завгодно. Ми не закладали на це гроші в бізнес-плані. Ми могли йти, спіткнутися, впасти, потрапити в лікарню... Все, що «нібито та якби» – історія і майбутнє не терпить умовного способу. Ми можемо говорити про те, що ми можемо порахувати, про щось реальне. А про те, що могло статися, ми вважали за краще не думати. Навіщо про це думати?

Скільки грошей може приносити салон?

Обороти бувають різні – від 300 000 до 2 000 000 гривень на місяць. Все залежить від міста, локації. Чистий прибуток відповідно від 1 000 до 20 000 дол. може бути. Це вже залежить від грамотності управління.

Хто може займатися бізнесом в сфері краси?

Той, хто хоче. Ось я хочу. Я розумію, що нічого не дається просто так, я розумію, що таке бізнес і у мене є базова бізнес-освіта. І мені цікава ніша б'юті-індустрії – мене це радує, я відчуваю себе тут цікаво. Це головний критерій. 

Якщо немає інтересу, а ми б'ємося за гроші – тоді будь-який бізнес погано працюватиме. Коли це цікаво – розбиратися в деталях, пробувати на собі, відвідувати профільні заходи - тоді це буде проходити легко. 

Нещодавно ми закрили салон по франшизі, тому що не було управління цього салону, пропав інтерес у тих, хто купив франшизу і вони перестали цим займатися. Занадто складно, є інші бізнеси, інші завдання, зайняті люди і просто, напевно, не вистачило часу і бажання. Але з точки зору функцій бізнесу і фінансової моделі все було грамотно, могло працювати і розвиватися.

Чому багато салонів згодом закриваються?

Вважаю, що багато закладів зазнають невдачі, тому що ними займаються не бізнесмени. Якщо хтось просто хоче відкрити салон тому, що передбачає, що він рентабельний і буде приносити багато грошей в плані стійкості і сезонності базових послуг населенню – це неправильний підхід. 

Найчастіше ми бачимо, хто керує таким бізнесом – дружини багатих чоловіків, які хочуть чимось зайнятися або реалізувати себе без розуміння, що таке бізнес. Їх підхід до відкриття салону як до вираження себе: я хочу, щоб це було так, тому, що це красиво. Найбільша помилка, що підходять до цього бізнесу, як до ремесла: «я хочу, щоб ось тут висіла така-то картина або тут була такого-то кольору підлога», не працює. Потрібно мати базову бізнес-освіту, розуміти, як працюють всі департаменти.

Як краще відкривати салон – самостійно чи за франшизою?

У франшизи набагато вища ймовірність успіху. Новачки в побудові цього бізнесу роблять багато типових помилок. Ми їх описали у себе на сайті. 

Ось деякі з них:

• неправильно розрахована собівартість. Як наслідок неправильно складені ціни;
• невдалий вибір місця. Як наслідок – мало клієнтів;
• недоліки в роботі з клієнтами. Як наслідок – відсутність постійних клієнтів;
• не побудована організаційна структура бізнесу. Як наслідок – хаос на робочому місці і некерованість;
• невміння визначити кваліфікацію майстрів. Як наслідок – велика кількість рекламації (поганих відгуків від гостей).

У нас 13 років досвіду в деталізації, в роботі мережі салонів, є конкретні дані, налагоджена CRM-система, звітність. Франшиза – це технологічний процес, де все чітко і зрозуміло: ти робиш раз-два-три, і у тебе все виходить. Наша франшиза коштує від 10 до 30 тисяч доларів в Україні. В інших країнах від 50 тисяч доларів. Також потрібні інвестиції на відкриття салону, і вони варіюються від 70 до 150 тисяч доларів. 

Чи впливає коронавірус на б'юті-бізнес?

Питання абстрактне. Напевно, так. Бізнес – це складний процес з багатьох складових – оренда, постачальники і т.д. Зрозуміло, що закриття салонів навесні відбилося негативно на багатьох учасниках ринку. Але в цілому попит не падає. Волосся росте завжди, нігті ростуть завжди, їх треба стригти, і за ними треба доглядати. Якщо бізнес грамотно вибудуваний, він вистоїть, якщо бізнес крихкий, карантин, звичайно, стане причиною збою. Але це й добре, оскільки ринок очищається від форматів, які зовсім не бізнес, а просто ремесло.

У нас не передбачені витрати на амортизацію у зв'язку з можливим локдауном. Це не від нас залежить, ми не можемо на це вплинути. Ми амбітні, швидко розвиваємось, у нас плани відкрити 40 салонів по всій Україні. 

Я вірю, що все вийде. Сподіваюся, вийде і у тих, хто відкриє салон завдяки моїм порадам!