Вирощування грибів у домашніх умовах: як на цьому заробити

Якщо хочете отримувати зиск від сільського господарства, не обов’язково мати власну землю чи город. Для вирощування грибів, наприклад, достатньо й вільного приміщення. Вони невибагливі й водночас вважаються корисним продуктом, попит на який стрімко зростає. 

Інвестиції у грибництво помірні, та й кошти швидко окупляться, якщо підприємець організує цей бізнес за всіма правилами.

Завдяки моді на здорове харчування гриби стають все популярнішими – вони є поживним і при цьому низькокалорійним продуктом. Однак пропозиція штучно вирощених грибів поки не задовольняє попит, тож внутрішній ринок доводиться насичувати імпортом. А це означає, що у вас є всі шанси завоювати свою нішу. 

Готуємо приміщення 

Початківців такий вид бізнесу приваблює насамперед завдяки низькому інвестиційному порогу. 

Щоб фахово вирощувати гриби, треба зареєструвати ФОП й отримати необхідний дозвіл державної санітарно-епідеміологічної служби. Для цього приміщення має відповідати санітарним нормам. 

Взагалі, приміщення є основним чинником, який впливає на можливість ведення бізнесу та його прибутковість:

• якщо воно не відповідає санітарним вимогам, затвердженим постановою № 70 від 20.12.2000, то легально ви не маєте права розпочати справу;
• замалий простір не дасть особливого зиску;
• за використання найманого приміщення більша частина прибутку піде на оренду;
• потрібно окреме нежитлове приміщення. Підвали житлових будинків непристосовані для грибів, бо ці рослини виділяють багато вуглецю й речовин, що шкодять здоров’ю тварин і людей. До того ж промислове вирощування у таких умовах заборонено. Навіть якщо ви вирощуєте гриби не у промислових обсягах (до 50 – 100 кг на добу), в органів контролю можуть виникати до вас питання; 
• під «ферму» краще обладнати теплицю, гараж чи інші нежитлові приміщення.

Умови вирощування

Обираємо культуру. Для новачків рекомендуємо почати з печериці, шіїтаке чи гливи. Найменш вибаглива остання, про неї й розкажемо. 

Вимоги до вирощування гливи не дуже складні:

• температура – від 8 до 20 °С;
• вологість – 80–90 %;
• власна система вентиляції;
• приміщення має бути герметичним і чистим, без паразитів – шкідників і цвілі. 

Необхідне устаткування:

• система опалення для підтримання постійної температури; 
• якщо під «ферму» використовується підвал приватного будинку, достатньо звичайного електричного нагрівача; 
• щоб гриб не зневоднювався, біля нього розміщують ємності з водою, а в спеку його обприскують;
• для контролю за рівнем температури й вуглецю у повітрі встановлюють термометр і гігрометр, аби знати, коли провітрювати приміщення;
• освітлення. Коли гриби починають рости, їм світло не потрібне. З початком плодоношення досить і природного денного світла, не допускайте потрапляння на гриби прямих сонячних променів. Взимку врожаю необхідне додаткове освітлення, але нетривалий час. 

Підлога в погребі має бути бетонною, а не земляною.

Чим чистіше й більш ізольоване від зовнішніх впливів приміщення, тим краще для врожаю.

Прибуток і витрати

Під час складання бюджету визначаємо, скільки грошей нам дасть кожен метр корисної площі і який дохід очікується за рік. 

Щоб з 1 м2 отримати 10 кг врожаю, треба на метрі корисної площі розміщувати по 2 лантухи (поліетиленові мішки) або блоки із міцелієвим субстратом (сировина для проростання) по 30 кг. У домашніх умовах блоки зазвичай розміщують двома ярусами. 

Якщо продати гриби за гуртовою ціною: 35 грн за кіло, то вже за 1,5–2 місяці ви отримаєте з кожного квадратного метра приблизно 300–350 грн. А за корисної площі у 50 м2 дохід становитиме 16–18 тис. грн. Під корисною площею розуміємо територію, де безпосередньо розміщуються блоки. Додатково треба виділити мінімум 20 м2 на коридор, місце для сушіння грибів, зберігання, перевдягання тощо. 

Після збору врожаю субстрат зливають у бочки. Потім його можна використовувати як добриво. Воно, до речі, дуже цінується садівниками й аграріями, бо сприяє доброму врожаю. Продаючи такі відходи, ви частково відшкодуєте свої витрати. 

«Склад субстрату для грибів простий. До нього входить солома, вода, курячий послід, азотовмісні речовини й гіпс. Решту робить бактерія. Потім його пастеризують, щоб знищити іншу мікрофлору, й засівають міцелієм, який вирощують на спеціалізованих підприємствах. Після того як на субстрат насипали торф, через 16–18 днів з’являються перші гриби», – розповідає Микола Лелет, голова Всеукраїнської асоціації грибовиробників, директор підприємства «Українські печериці».

Щоб отримати стиглу печерицю чи гливу, потрібно 32–34 дні. Гриби ростуть хвилями: перша дає понад половини врожаю, друга, через 7 днів, – 30 %, у третю, за 9 днів, буде вже мінімум. Далі збирати гриби не можна, бо в субстраті утворюється шкідлива мікрофлора. 

Гливи й печериці родять увесь рік, ви отримуватиме по 6–8 врожаїв, раз на 1,5–2 місяці. Проте оптимальним періодом для вирощування є 9–10 місяців, це пов’язано з теплою порою року. 

«Гриби можна вирощувати цілий рік лише за наявності холодильного обладнання. Якщо його немає, то грибні роботи зазвичай починаються в серпні і закінчуються в травні. Літом споживачі переходять на свіжі овочі, тож грибів купують менше. Відповідно, на них дуже знижується ціна. До того ж влітку на охолодження йде забагато електроенергії, а це дуже затратно. Тому влітку ми не вирощуємо, а проводимо дезінфекцію приміщень паром, щоб очистити їх від шкідливих мікроелементів», – зазначає Микола Лелет. 

За приблизними підрахунками за рік ферма у 50 м2 (корисна площа) може дати до 100–120 тис. грн. 

Однак це лише дохід без урахування витрат. Спочатку треба придбати посадковий матеріал. У 30-кілограмовий лантух із субстрату додають кілограм міцелію, що коштує від 30 грн за 1 кг (за умови гуртових закупівель). Тож на всі блоки доведеться витратити приблизно 3–5 тис. грн. 

Додаємо кошти на опалення, освітлення, зволоження, транспорт, рекламу, податки, що стане вам у третину доходу. 

Такий чином, річний чистий прибуток підвальної ферми у 50 м2 становитиме приблизно 45–60 тис. грн. Хто хоче заробляти більше, мусить шукати більшу площу, додаткове обладнання і, можливо, додаткову робочу силу.

Куди збувати продукцію

Спочатку отримайте сертифікат якості на готовий продукт. Його видають спеціальні лабораторії («Укрпрофспілки» чи Інститут ботаніки НАНУ) на підставі результатів аналізу вмісту в грибах важких металів, гербіцидів, радіоактивних речовин тощо. Вартість такого сертифікату становитиме від 500 до 2 тис. грн. 

Після цього можна продавати свій товар на базарі, пропонувати його магазинам, консервним заводам чи підприємствам, що роблять напівфабрикати. Можна збувати й гуртовикам, та вони дають не надто привабливу ціну.

Сучасні бізнесмени реалізують гриби через інтернет, створивши онлайн-магазин та інстаграм-сторінку, або через OLX і маркетплейси. А як налагодите систему перероблення, то збуватимете продукт на експорт із куди більшою маржею, ніж на внутрішньому ринку. 

Шукайте нові ніші 

Гриби мають високий попит у ресторанах чи магазинах здорового харчування. 

У домашніх умовах зараз вирощують здебільшого печериці та гливи. Однак на ринку не вистачає опеньок, боровиків, лисичок, маслюків й інших лісових грибів. Вони вибагливіші щодо умов, але й прибутки від них значно вищі. 

Перспективною нішею є азійські різновиди – шиїтаке, майтаке, ерінге, намеко тощо. Із наведених у нас знають переважно шіїтаке, все інше поки екзотика. А між іншим, у Китаї та Японії ці види грибів вважаються основою здорової їжі поряд із морепродуктами. Тож хто встигне завоювати ще незайняту нішу, може непогано заробити.