На перший погляд, мода і війна – речі несумісні. Коли ворожі ракети нищать рідну землю, мало хто замислюється про стильний вигляд. Проте мода все ж допомагає наблизити перемогу.
Розповімо, як малий і середній бізнес, пов'язаний зі швацтвом, стає у пригоді військовим та як виживає зараз ця індустрія. Своїм досвідом поділилися засновники харківського бренду Vivid Store Владислав та Олександра Онопки.
Комфортний, теплий, високотехнологічний одяг – одна з основ боєздатності армії. Воїна не повинні відволікати недоліки екіпіровки: кофта, в якій холодно, застібка, що тисне, завузький рукав, який заважає вправлятися зі зброєю. А ці тонкощі залежать від якості матеріалу та правильного, продуманого крою.
Модна індустрія, на жаль, мало задіяна у пошитті форми для армії. В країні є виробники, які давно спеціалізуються у цій сфері, – вони мають контракти з Міністерством оборони України та працюють лише за затвердженими лекалами й технічними параметрами. Тож тут малий і середній бізнес може працювати лише на субпідряді, виготовляючи елементи одягу або постачаючи галантерейні вироби, як-от ґудзики чи підкладки.
Проте підприємці докладають чимало зусиль, щоб екіпірувати підрозділи тероборони, яким подекуди доводилося зустрічати ворога у спортивних костюмах. Власники модного бізнесу шиють балаклави, спальні мішки, розвантажувальні жилети, плитоноски бронежилетів тощо.
Сукні з Харкова
Харківський Vivid Store працює в модній індустрії понад 9 років. До війни сукні бренду зажили особливої популярності серед покупчинь. Та після вторгнення росії, після початкового моменту розгубленості, страху й болю підприємці вирішили відновити виробництво, але вже в іншому ракурсі.
«Війна застала нас зненацька, – каже власниця Vivid Store Олександра Онопко. – Ми були змушені сидіти по підвалах під обстрілами й бомбами. Частина команди змогла виїхати в західні та центральні регіони, частина й досі залишається в Харкові. Десь за місяць від початку війни ми вирішили відновити роботу. Перевести виробництво й склади було найскладнішим завданням, частину вдалося врятувати. Ми запустили патріотичну лінію, яка зараз має великий попит, а також шиємо сукні, адже найкрасивішим дівчатам планети потрібно буде в чомусь відзначати перемогу».
Звичайно, підприємці спочатку долали великі труднощі, бо доводиться вибудовувати все з нуля. Та харків'яни намагаються налагодити процеси якнайшвидше й відновити хоча б 50 % своїх потужностей.
«Першочергова наша мета – допомогти своїм співробітникам, а також нашій країні та її мешканцям, – наголошує Владислав Онопко. – Наразі ми вже передали волонтерам Харкова одяг з наших складів на суму 400 тис. грн. До того ж ми вирішили 50 % прибутку перераховувати на допомогу волонтерським організаціям і ЗСУ. Незабаром зробимо перший переказ. Ми дуже любимо нашу країну й віримо в перемогу! І дуже хочемо повернутися до рідного міста-героя Харкова, всіляко допомагати його відновленню».
Спальники з Полтави
Іншим прикладом допомоги армії є полтавські швачки. З настанням війни соціальне підприємство «Навчально-виробничий центр» швидко переформатувалося й почало шити плитоноски (plate carrier) і спальники для військових.
А раніше, понад шість років, ця громадська спілка спеціалізувалася на сукнях і блузках, причому постачала їх французькому бренду.
Пошив плитоносок засвоювали з нуля. «Волонтери надали нам зразок, ми його розпороли, зробили лекала й запустили масовий пошив, – поділилася голова правління підприємства Марина Смірнова. – На нашому обладнанні можна шити велику кількість продукції. За день одна швачка виготовляє п’ять плитоносок».
Необхідні матеріали та тканину спілка купує своїм коштом та за участі полтавських волонтерів. На підприємстві щодня працює до 20 осіб. Зарплату платять із комерційних замовлень, які також роблять паралельно, але в менших обсягах.
Приклад від зірки
Андре Тан теж долучився до волонтерського руху й до забезпечення потреб військових і тероборони у функціональних речах.
Так, у соцмережі дизайнер повідомив, що на 16 квітня на його підприємстві вже пошито понад 16 тис. одиниць одягу й потрібних речей для армійців.
«Ми не зупиняємось. Вчора підрахували, яку кількість одягу пошили для ЗСУ та ТРО. Ділимося з вами цифрами. З 24 лютого наша команда відшила: 1 500 спальних мішків, 3 500 флісових кофт, 1 300 штанів, 2 000 жилетів, 1 200 розвантажень, 1 500 одиниць спідньої білизни, 500 плащ-палаток, 1 800 балаклав, 300 нош, 250 одиниць форми, 2 000 плитоносок та 300 трикотажних костюмів», – відзвітував український дизайнер.
Закуповуються тканини й витратні матеріали завдяки збору коштів волонтерами.
При цьому Андре Тан стверджує, що франчайзі його магазину продовжують працювати майже по всій Україні, аби жінки навіть у ці непрості часи могли гарно вдягатися.
Патріотизм надихає та дає зиск
Однак індустрія моди зараз, крім суто практичного значення – пошиття одягу для військових, має й не менш важливе – мотивувати й надихати. А заразом і заробляти на цьому гроші.
Футболки з написом «Русский военный корабль иди на х..й» стали хітом продажів в інтернеті – їх охоче купують як в Україні, так і за кордоном. А після шаленого попиту на марки «з кораблем, що тоне» за випуск таких футболок готова взятися навіть Укрпошта.
Набули великої популярності патріотичні лінії в одязі. Зараз добре розходяться бейсболки із прапорами й тризубами, вишиванки, футболки й світшоти з тематичними написами, символами й образами.
Модна індустрія сьогодні допомагає військовим не лише пошиттям амуніції й виготовленням маскувальних сіток, а й коштами, які перераховують адресно на ЗСУ й тероборону та закупівлею тепловізорів і бронежилетів. Таким чином мода пришвидшує нашу спільну перемогу над ворогом.
АТ "Ощадбанк"