Від клієнтів до друзів

— Гася, як заміський будинок перетворився на «Ферму для друзів»?

— У 2010 р. Андрій приїхав в селище Водяники, Черкаська область, кататися на лижах. Тут якраз побудували сучасну лижну трасу. Чоловіку сподобалось, і він запропонував мені замінити мрію про пляж та море на «лижі, камін, глінтвейн». У 2014 р. ми вже відпочивали у власній садибі. На початку того ж року Андрій привіз сюди 30 курчат і сказав, що хоче спробувати виростити курей для наших дітей. Птицю одразу замовили і наші друзі. Тоді ж я вирішила підтримати чоловіка і посадила 30 кущів томатів. Андрій переїхав жити сюди, а я продовжувала їздити. Я і зараз працюю за форматом фрілансу (Гася — маркетолог) і чотири дні на тиждень проводжу в Києві.

— Важко утримувати таке господарство?

— Розумієте, наша справа дуже ручна, бутікова ферма, якщо можна так сказати. Вона зав’язана на нас з Андрієм особисто. Андрій весь такий технологічний інженер та автоматизує все, що тільки можна, навіть у кролів автоматичні поїлки. А я смачно готую – багато наших гостей пишуть про це у відгуках. Готую з тих продуктів, що ми вирощуємо, сама вигадую рецепти.

— Будинок у вас великий. Ви на початку будівництва уже планували готель?

— До 2004 р. ми жили в Криму, і тема туризму була довкола нас. Разом з батьками ми мешкали у великому будинку і знали, як дорого його утримувати. Пізніше, прочитавши декілька книг і зрозумівши, що нерухомість — це пасив, вирішили одразу збудували кілька кімнат, розраховуючи, що так зможемо утримувати будинок, в якому самі планували відпочивати взимку. Але виявилося, що літом набагато більше бажаючих. Першими сюди приїхали наші друзі. Потім вони рекомендували нас іншим друзям. Тепер у нас багато гостей, які по кілька років поспіль приїжджають до нас.

Ми часто мандруємо. Особливо любимо Італію, де знаходимо багато ідей для себе. Там, до речі, кажуть, що йдуть не в ресторан, а до власника. Тож і ми вважаємо, що друзі приїжджають саме до нас з Андрієм.

А ще наші друзі кажуть, що в нас дуже чисто. Колись допомогла телепередача «Ревізор», де ведуча шукала важкодоступні місця та перевіряла їх. Саме тому ми з чоловіком ретельно прибираємо і перевіряємо кожен закуток. Чотири роки здаємо будинок, і всі дивуються, в якому стані зберігаються приміщення. Секрет простий — ми їх не перевантажуємо. До нас не раз просилися великою компанією у чотирьохмісний номер — це ж 35 м2, як двокімнатна квартира. Ми казали: вибачте, але ні. На двомісному ліжку можуть спати лише двоє, для дитини є окреме місце. Саме тому у нас досі комфортні рівні матраци. В будинку на 270 м2 ми розміщуємо 15 гостей максимум. Для нас важливий комфорт. Можна було б розмістити і 30, але тоді відпочиваючі будуть просто зіштовхуватись на сходах. Нам подобається, що вдається знаходити справжніх друзів, які поділяють наші принципи. В нас вийшло щось на кшталт класного закритого клубу. В нас вже зараз бронь на серпень та вересень.

— Які факапи були?

— На початку фермерства Андрій займався адресною доставкою курей по Києву. Вставали о четвертій ранку, а доставка завершувалась о десятій вечора. Коли зрозуміли, що логістика — не наша спеціалізація, запропонували одне місце зустрічі, привозимо туди замовлення з певною періодичністю. Минулого року на травневі свята у нас бронювали кімнати поденно. Ми виконували цю «симфонію» в чотири руки – прибирали і міняли білизну кожен день, але через два тижні просто впали від втоми. А потім я прочитала статтю про італійські вілли, де запрошують в гості не менше, ніж на два-три дні. На серпневі свята ми запровадили бронювання на три дні, і все було здано, були навіть гості, які сплатили за три дні, хоча жили лише два. Ми весь час вчимось, багато читаємо. Зараз ми уже не такі, як півроку тому.

— Який дохід дає «Ферма для друзів»?

— Сьогодні ферма нас забезпечує без інвестицій: їжа, шопінг, навчання дитини (молодший закінчив школу, старша донька працює і незалежна), подорожі. Батьки також живуть з нами і займаються господарством. На них овочева група — мама відповідає за консервацію та продає полуниці на ринку. Рівень доходів та можливостей вище середнього менеджерського. Але на розвиток поки не вистачає. Купити машину чи збудувати кав‘ярню — потрібні інвестиції, на які ми заробляємо додатковими проектами.

Дуже хочемо побудувати кав’ярню. Зимою, в лижний сезон, гості дзвонили у ворота та просили «нагодуйте нас», ми не могли їм відмовити. Кухня у кав’ярні буде виконувати функції 2в1: і за основним призначенням — для приготування їжі, і як невеличкий консервний цех, але за всіма вимогами до виробництва. Плануємо переробляти ожину, бо врожай з п’ятисот кущів на звичайній кухні вже не переробиш.