Тато, перець і джем

Підприємець Андрій Гнітецький з гордістю називає свій молодий бізнес тягачем українського соусного поїзду і пояснює – його бренд надихає людей комбінувати інгредієнти та куштувати нові страви. Соуси створеної ним марки TatoPepperJam, як традиційні, так і з незвичними смаками, за два роки здобули прихильність багатьох людей.

Індійське натхнення

Починалося все не з українського лану і навіть не з кухні, а з подорожі до Індії. У 2013 році Андрій із друзями, подорожуючи індійським штатом Гоа, опинився посеред поля, засіяного червоним перцем. Він з дитинства полюбляв куховарити і винаходити нові рецепти, тож і в екзотичній країні швидко начаклував соус із свіжим перцем. У поєднанні з місцевими фруктами та ромом соус справив на компанію неабияке враження. Друзі порадили працювати в цьому напрямку, але про соуси як бізнес Андрій і не думав. Згодом з’явилися знайомі, які запропонували вивести продукт на ринок.

Андрій не відразу загорівся ідеєю. Як підприємець із великим стажем (понад 20 років у бізнесі), він розумів, що харчовий ритейл – справа ризикована, особливо для новачка у цій галузі. Втім, умовляння друзів та ризикова вдача Андрія зумовили появу нового бренда 2014 року.

Народження тата

Мізкуючи над розвитком соусної справи, підприємець звернув увагу на те, що соуси на українському ринку не надто різноманітні за смаком. Це його здивувало, адже вітчизняні виробники пропонують широкий вибір овочів, фруктів і ягід. Він вирішив, що має використати цей потенціал, і тепер для створення соусів купує продукти тільки в українських фермерів.

Знаючи про бізнес не з чуток, Андрій розумів, що необхідно формувати брендову стратегію та просувати продукцію. Поступово соуси із безіменних перетворилися на «татові» – виникла назва. Засновник розповідає, що був упевнений: колись його продукт вийде на світовий ринок, тож має сприйматися як суто український, і вирішив, що українське «тато» пасуватиме якнайкраще. Поступово вимальовувалась і візуальна складова – «тато Хем» на логотипі: бувалий чоловік, що смалить люльку та знається на гострих соусах. Образ з’явився стихійно: колись друзі сфотографували Андрія з люлькою і в окулярах а-ля Хемінгуей. Гнітецький згадав про фото, знайомий художник перемалював його, і образ додали до назви.

Американське коріння

Поступово бренд зайняв свою нішу та навіть почав обростати міфами. Одного разу Андрій почув, як клієнт розповідав своєму другові: «Я знаю, як вони роблять ці соуси. Насправді вони американські, їх варять там у великих діжках, а вже тут розливають і клеять етикетки». Це вже було щось на кшталт визнання.

Однак порівнювати із популярним гострим соусом Tabasco продукт Гнітецького недоречно. Для українського соусу він бере тільки свіжі компоненти, які проходять термічну обробку, натомість американський продукт створюється завдяки технології бродіння. Кожен вид соусу містить від 20 до 30 інгредієнтів та готується за рецептами власника бренда. Андрій не вважає американські соуси конкурентом, адже вони у зовсім різних нішах.

До просування бренда підприємець поставився не менш відповідально, ніж до приготування соусів. Спочатку планував залучити ЗМІ, проте з’ясувалося, що журналістів мало цікавить новий бренд на харчовому ринку. Тож Гнітецький інвестував у розробку сайту, а згодом виявив, що найефективнішим каналом просування є сарафанне радіо: споживачі ділилися враженнями, і аудиторія постійно збільшувалася.

Тато на експорт

Наразі Андрій Гнітецький не планує виводити TatoPepperJam на міжнародний ринок. За його словами, навіть аби зайняти нішу на українському ринку, треба було оминути безліч економічних та бюрократичних пасток. Загальну вартість проекту Андрій не розголошує, зазначаючи, що перебуває в активному конкурентному середовищі. Проте охоче зізнається, що не полишає надії вийти за межі локального ринку.

Підприємець нарікає, що в нашій країні часто ідея втрачає свою цінність, коли йдеться про гроші. Наприклад, щоб отримати технічні умови для виробництва, потрібно заплатити понад 20 тис. грн. Для невеликих українських виробників це значна сума. 

Натомість у світі продають насамперед ідею, іноді навіть не маючи робочих зразків, і це спрацьовує. Андрій говорить про те, що основні перешкоди для виходу бренда на, скажімо, європейський ринок – це непрозорість економічних механізмів та неналагоджена комунікація на українському ринку. Проте він сподівається, що згодом для вітчизняних виробників відкриються можливості та нові горизонти.