Равликовий досвід

Іван Паламарчук, співзасновник підприємства «Каньйон Груп», яке весною 2018 р. запустило ферму «Покутський равлик» (Івано-Франківська обл., Городенківський район, с. Копачинці), та учасник реаліті-школи бізнесу «Будуй своє», розповів про равликовий бізнес. А ще — про ризики, помилки та плани на майбутнє.

Занепад — не кінець світу!

Наше село — одне із найдепресивніших у районі. Воно віддалене, має найменший бюджет — з усіма можливими наслідками, як-от відсутність робочих місць. Тож більшість селян — на заробітках.

Звісно, така ситуація нікого не влаштовувала категорично. З друзями і сусідами по вулиці ми часто обговорювали проблеми і перспективи. Зійшлися на тому, що можна і треба створити прибутковий та цікавий бізнес. Розмірковували про горіховий і фруктовий сади, вирощування ягід, енергетичної верби, посадили часник на пробу. З’їздили й на одну сироварню, так би мовити, для знайомства. «Сусідкою» сироварні якраз і була равликова ферма, її ми теж відвідали. Там ми з подивом дізналися про значний попит на равликове м'ясо у провідних країнах Європи — Франції, Італії, Іспанії та інших. Можливість експортувати туди власну продукцію вельми нас зацікавила!

З початку з 2018 р. заходилися писати бізнес-план, а за втілення взялися навесні.

Як втілювали ідею в життя?

Спочатку ми навчалися на равликових фермах по всій Україні, де здобували необхідні знання — про равликів, їхні види та особливості, про побудову бізнесу тощо.

На одній з ферм купили равликів сортів helix aspersa maxima. Ці тварини виростають до дорослої особини за 1 сезон — з весни до осені — та мають 55-65% м’яса. А от від равлика helix pomatia, що дорослішає за 3 сезони, ми відмовилися.

Знайшли у нашому селі відповідну будівлю з присадибною ділянкою. Обирали серед варіантів такі, що мають водопостачання — свердловину, колодязь тощо.

Звертали увагу й на можливості розширення площі у майбутньому. Придбали устаткування — холодильники, деревину. Відремонтували приміщення, де розмістили інкубатор та теплиці, зону для заготівлі кормів тощо.

Загалом за перший сезон — з лютого по вересень — витратили 700 тис. грн власних коштів. Втім, мушу зазначити, що для подібного бізнесу ця сума може відрізнятися через низку параметрів: масштаби, стан приміщення для ферми і витрати на його ремонт та устаткування — деревину, холодильне обладнання та інше.

Говорячи про розподіл витрат, то 15% — мальок равлика, 10% займає оплата праці людей, 15% витратили на закупівлю охолоджувального обладнання, 15% — деревина, 20% — ремонт. Все інше — витрати на навчання, доставку, полив та огорожу поля тощо.

Розпочали сезон не з початку, а з вирощування малька. У квітні мальків випустили у теплицю, у червні — на поле для випасу. У жовтні зібрали урожай.

Весь цикл розведення равлика проходить наступним чином. Равлик з холодильника (при температурі +1-5 ºС і при низькій вологості ці створіння сплять) переноситься у розплідник, де створені умови для пробудження, подальшого розмноження та відкладання ікри. Ікра збирається і переноситься в інкубатор. За 3 тижні з неї вилуплюються маленькі равлики. Звідси мальків равлика переносимо до теплиці. У теплиці і на полі для равликів сіється спеціальний вид ріпака — перко. Також їх годуємо спеціальним кормом на основі зернових.

Після збору — у вересні-жовтні — дорослих особин промивають, просушують та вводять у стан анабіозу, тобто сплячки, для подальшого продажу в Україні або експорту.

Чому ми досягли успіху?

Озираючись на рік, що минув, я розумію, наскільки сильно ми ризикували, не маючи підприємницького досвіду. Могли ж завадити різні фактори! Наприклад, запізно винесені в поле равлики могли загинути, або через неуважність могла розвинутися якась інфекція. Або й щури могли напасти. На щастя, у нашому першому сезоні все склалося, як треба. Ми виростили понад 200 тис. особин! Однак, навіть при таких чудових результатах я не можу сказати, що ми зробили все правильно. Чесно кажучи, можна було зекономити кошти, аби ми десь — не так поспішали, а десь — ретельніше спланували: на деревині, доставці, обладнанні тощо.

Але це — досвід. І для нас важливі і наші помилки, і наші успіхи! Ми маємо урожай, впізнаваність. Нашу ферму відвідали туристи з різних куточків України та з-за кордону — Польщі, Франції, Іспанії, США та Еквадору. Зараз в кооперації з іншими фермами будемо експортувати равлика. Маємо запити з Італії та Франції про експорт більших партій равлика вже з нового врожаю. Також є пропозиції по ікрі равлика, яка в нас буде вже у березні.

Підсумовуючи все вищезазначене, на досягнутому зупинятися ми не збираємося! Тепер у планах — розширити площі, вийти на експорт, облаштувати цех переробки ікри, равликового м’яса і фаршированих равликів. А також — створення равликового кооперативу на Прикарпатті.