Крафтове пиво і не тільки: чи є сенс вкладатися у «ремісничий» алкоголь

Українці вже добре знайомі з поняттям «крафтове пиво». Воно сприймається як більш натуральне, ніж заводське. Тож зрозуміло, чому такий напій зазвичай коштує удвічі-тричі дорожче і має своє коло палких прихильників. «Ремісничий» алкоголь швидко полонив бари й ресторани, а тепер прокрадається і в роздрібні мережі. 

Останнім часом «крафтовим» все частіше називають й інші харчові продукти: каву, вино, горілку, навіть ковбасу. Це слівце дуже вподобали маркетологи, підкреслюючи ексклюзивність товару. 

Що означає «крафтовий»

Зрештою закон не забороняє цього робити, бо поняття «крафту» в нормативних документах немає. Однак так знецінюється сам термін (від англійського craft – ремесло, ремісничий), що означає «зроблений вручну натуральний товар». 

Тільки пиво! Якщо підприємець збирається виготовляти крафтовий продукт й воліє зберегти унікальність цього слова, то має розуміти: воно у вузькому значенні стосується лише пива й за певних обставин – деяких алкогольних напоїв.

При бажанні рекламувати свій товар як крафтовий чи навіть експортувати його, краще це слово відносити до пива чи елю. В окремих випадках так можна назвати інші види алкогольних напоїв, однак будьте готовими до того, що «крафтовість» потрібно доводити. 

Екскурс в історію. Для початку згадаємо походження терміну. Вперше його використав американський журналіст Вінс Каттон у 1986 році у своєму довіднику «Гайд по доброму пиву: броварні та паби Тихоокеанського північного заходу». У книзі Каттон описав, що «крафтова пивоварня» має невеликі обсяги виробництва, застосовує традиційні для локального ринку технології та інгредієнти. 

Крафтове пиво у США протиставляти заводському. У 80-х роках цей ринок монополізували дві корпорації – Anheuser-Busch InBev та MillerCoors, які почали витісняти місцеві сорти напою і маленькі броварні. Отже, «крафт» став своєрідним протестом проти такого поглинання й одноманітності. Невеличкі броварні категорично відмовлялися називати заводський напій пивом. 

Відмінність від масового продукту. Нині в Америці крафтовим вважається пиво (ель) і за певними винятками віскі, горілка чи настоянки. Взагалі таким продуктом називається алкогольний напій, що відрізнятися від ширспоживу вищою якістю, насиченим смаком і натуральним складом. 

Як заробляти на крафтовому пиві

У США ремісниче пиво обіймає майже 14 % ринку, в Україні – лише 3 %, тож у нас є куди зростати. Крафтове пиво дорожче за заводське, тому конкурує переважно з імпортним преміальним. Зараз воно посилює свої позиції в регіонах, витісняючи пиво великих корпорацій. 

«Пивоварну справу я розпочав у 2014 році, коли відкрив бістро в центрі нашого містечка Козова. Тоді я побачив оголошення про продаж обладнання для домашнього пивоваріння. Ми порадилися з батьком і вирішили вкластися в цей бізнес. Навіть якщо не вийде варити на продаж, гадали ми, будемо пити самі. Однак справа пішла й бурхливо розвивається на районному та навіть обласному рівні», – ділиться своєю історією Володимир Ярема, власник «Козівської ремісничої броварні». 

Оригінальне виробництво. Такі броварні не пристосовані для великих обсягів, тож можуть сконцентрувати увагу на оригінальному пивоварінні, заснованому на старовинних традиціях. Приміром, саме завдяки крафту відродився такий вид пива, як ель. Він готується методом верхового бродіння, за якого дріжджі за кілька днів підіймаються на поверхню пива. Також набуває популярності IPA (від англійського – індійський блідий ель), що виробляється на основі хмелю і має яскравий гіркий присмак. Таке пиво стало дуже популярним у барах і пабах, на нього зараз припадає до 75 % продажів крафту.

«Ми використовуємо різну температуру для різних сортів пива. Під час процесу бродіння виробляється вуглець, і він не є штучно насиченим, як на заводах, а натуральним. Це надає нашому пиву природного смаку й зберігає його натуральну поживну якість», – підкреслює Ярема.

Головні критерії. Зараз крафтовою пивоварнею вважається мінізавод, що дає до 5 млн літрів на рік, має ліцензію на виробництво пива і належить реміснику, а не пивній корпорації. 

Під час виробництва крафтяр має використовувати лише натуральні інгредієнти. Оскільки такі броварні варять здебільшого «живе» пиво, без пастеризації, термін його зберігання невеликий, а це не годиться для транспортування на довгі відстані. 

Отже, крафтове пиво надалі буде позиціюватися як регіональний напій, що приваблюватиме у певну місцевість туристів. Достатньо згадати Львів, який завдяки крафтовому пиву та ресторанам посилив свої туристичні позиції. 

«Приміром, наш найпопулярніший вид пива називається «Золота коза». А все тому, що ми розташовані в містечку Козова. Тут щороку проводиться фестиваль «Коза-фест», де проходить парад кіз і визначається найгарніша з них. Пиво спочатку було призначене для фестивалю, а потім стало фішкою містечка, куди їздять туристи. Таким чином, наше пиво допомагає розвивати туристичний потенціал регіону», – впевнений бровар Володимир. 

Плюси. Власники крафтових броварень можуть додатково заробляти на своєму ресторані, готелі, туристичних розвагах і товарах. Тож, сукупно отримуватимуть зиск значно більший, ніж просто на пиві, якщо, звісно, придумати своєму крафту гарну легенду.

Коли ж немає грошей на власну броварню, є варіант замовляти виробництво на чужій, закупивши свої інгредієнти. Однак невеликі обсяги, бо маленькі пивоварні обмежені потужностями до 300 тис. літрів на рік. Інакше доведеться платити за ліцензію не 30 тис. грн на рік, а 500 тис. Такі обставини стримують розвиток крафтових броварень, для яких пів мільйона гривень є серйозною сумою. 

Мінуси. Високий акцизний збір. Навіть маленькі гравці змушені платити високі акцизні збори з кожного проданого літра.

Сприяння держави. 20 травня Верховна Рада в першому читанні ухвалила 2 законопроєкти, які мають зменшити оподаткування для малих пивоварень. Згідно з ними, броварні, що варять менше ніж 20 млн літрів, вважаються малими виробниками пива. А вони матимуть такі переваги: 

• необмежений термін дії ліцензії на виробництво;
• скасування обов’язкової атестації виробництва що п’ять років;
• не треба отримувати окрему ліцензію на гуртову торгівлю, якщо є ліцензія на виробництво пива;
• за наявності ліцензії на виробництво (30 тис. грн на рік) бровар не підпадає під штрафи, якщо він продав пива на понад 300 тис. літрів на рік;
• акцизний збір скорочено на 50 % – із 2,78 грн за літр до 1,39 грн.

Чи є сенс просувати інший «крафт»

Тут варто орієнтуватися на США, звідки й пішла мода на крафтове пиво. В Америці величезний попит мають «вироблені вручну» горілка, джин, ром і віскі, що постачаються маленькими партіями у ресторани та крамниці. 

Такі напої цінують за особливий локальний смак, традиційний спосіб виробництва та лімітовану версію – споживачі готові платити за це високу ціну. Особливої популярності вони набули після того, як місцеві знаменитості (автори та спортсмени) почали відкривати власні маленькі виробництва алкогольних напоїв. 

Якщо в США вони можуть претендувати на «крафтовість», бо конкурують із потужним заводським виробництвом віскі, джину та рому, то в Україні такого антагонізму немає. В нас занадто малі обсяги виготовлення цих напоїв, як і, власне, малі обсяги виробництва вина. 

А от крафтове пиво в Україні дійсно вдало протистоїть заводському. Смакові якості основних пивних гравців дещо приїлися, тож певна категорія споживачів готова підтримати крафт гаманцем. Говорити ж про маркетингове позиціювання інших напоїв як «крафтових» у нас поки зарано.