Коноплі: тепло та затишок

Оксана Дево, засновниця та власниця торгівельної марки DevoHome, виробника домашнього текстилю, одягу і взуття із конопель, розповіла «Будуй своє» про власний бізнес — від старту до складнощів, які не завадили перемогам та виходу на міжнародну арену.

— Оксано, як починалася ця історія з коноплями?

— Наприкінці 2000-х рр. чоловік моєї сестри придбав пенькозавод — промислове підприємство з виробництва волокон зі стебель конопель. Пізніше, вже у 2013 р., вони запропонували мені долучитися до них. Але я зрозуміла, що моя участь у цьому бізнесі буде міноритарною, тож вирішила започаткувати власну справу — із використанням стебель конопель. Я бачила величезний потенціал цього матеріалу — він гіпоалергенний, а його гігроскопічність (вбирання вологи) в рази вища за бавовну.

Недарма ці властивості давно підмітили наші предки — українці носили одяг із конопель і використовували таку тканину в побуті, зберігаючи продукти харчування.

Чи було мені страшно тоді? Ні! За плечима у мене вже був спільний з сестрою та її чоловіком успішний бізнес із видобутку глини у 2003-2007 рр., який ми продали одній французькій компанії.

Та й сама ідея знову зайнятися власною справою мене захопила. Я давно зрозуміла наступне: якщо одного разу спробував себе у підприємництві, навряд чи захочеш бути найманим працівником.

Втім, я усвідомлювала, що нова справа — величезний ризик, тому шукала запасні варіанти, якщо щось піде не так. Серед таких — організація фестивалів, що приносили мені дохід, який підстрахував би на випадок провалу.

Коли я розповіла про бізнес-ідею близьким, друзям та знайомим, отримала підтримку не тільки словом, а й ділом — друзі допомогли створити сторінку майбутнього бренду на Facebook і написали сайт на безкоштовній платформі Wix.

— Розкажи, як втілювала ідею в життя?

— Вклала власні кошти — $10 тис. (сміється). Цю суму я витратила на закупівлю тканин, пошиття першої колекції товарів для дітей із використанням конопель. Що це означало? Ми застосовували коноплі в якості наповнювача для наматрасників та ковдр, а зверху використовували льон, бавовну тощо.

Саме на цьому етапі і виникли перші складнощі із тканинами. Вигадуючи власну колекцію, я надихалася зразками подібних товарів, які бачила колись у Німеччині в магазинах IKEA тощо. Вони були уособленням гарного смаку, якості матеріалів та пошиття. На жаль, в Україні нічого подібного я не зустрічала.

Але не тільки зразки виробів, а й тканини українського виробництва мене розчаровували, оскільки були неякісними. Тканина або не витримувала тестування на зносостійкість, або ж була погано профарбована тощо. Тому я спинилася на льоні і бавовні іноземного виробництва — з Німеччини, Нідерландів та деяких інших країн. Відшивати колекцію вирішила у приватних майстринь.

Невдовзі на мене та DevoHome чекав вихід у люди — презентація і продаж товарів на ярмарку в столичному ботанічному саду імені М. М. Гришка. По результатах останнього я отримала перших покупців і виручку у розмірі $2 тис. А разом з ними — палке бажання розвивати бренд надалі!

— Що було потім?

— Згодом, окрім товарів для дітей, з’явилися й речі для дому — постільна білизна, дрібнички для кухні, одяг і навіть взуття на основі тканини з коноплі. Для втілення цього задуму мені довелося шукати виробництво конопляних тканин в Україні та за її межами. Не знайшовши такого у нас, я обрала аутсорсинг за кордоном. Тобто, коноплі, що вирощувалися і частково перероблялися до стану наповнювача в Україні, потім перероблялися за кордоном. А вже звідти я отримувала готову тканину для пошиття постільної білизни, рушників тощо.

Відшивати вироби вирішила на умовах аусорсингу, спробувавши різні виробництва — і величезні фабрики, і невеличкі підприємства. З останніми співробітництво було більш вдалим, аніж із великими фабриками.

До речі, пізніше я втілила давню мрію — за нашим замовленням в Україні на умовах аутсорсингу виготовили кеди з конопель. Виробила я й верхній одяг з використанням конопель — пальта. Наповнювач з цієї рослини навіть у найлютіші морози зігріває не гірше наповнювача з пуху! А нещодавно ми розробили ще й хутро з конопель — і пошили з нього пледи та шуби. Останні дуже сподобалися покупцям.

— А як ти продаєш свою продукцію?

— В Україні — на виставках, через крамницю в центрі столиці та інтернет-магазин. На превеликий жаль, в інших магазинах на нас не чекають. Більше того — не перший рік ігнорують листи і пропозиції розмістити наші товари.

У Польщі, Німеччині, США та інших країнах — продаємо через посередників. Зауважу, вихід на міжнародні ринки був моєю давньою мрією, бо за кордоном люди охоче купують собі товари з конопель, а виробників у всьому світі — не так багато.

Вийти на міжнародні ринки мені вдалося після оновлення інформації у моєму профілі на LinkedIn. Я зазначила вид діяльності, а ще — підписалася на акаунти людей, що займаються конопляним бізнесом по всьому світу. Так все й закрутилося з іноземними замовниками.

— Оксано, що люди купують найбільше?

— Переважно це товари для спальні: комплекти білизни, ковдри, наматрасники. Середній чек — 2 тис. грн. Але останнім часом ми помічаємо бум на наші шуби з конопель, що розкуповуються миттєво!

— А хто — клієнти?

— Зазвичай це люди віком 26-35 років, які живуть у центрі столиці або за містом. Інколи — на 2 країни. Ці люди розуміють цінність конопляних товарів.

— Що плануєш зробити найближчими роками?

— Багато чого (сміється). По-перше, нарешті знайти полички для моїх товарів у різних крамницях столиці. По-друге — ще більше розповідати про себе людям, завойовувати серця покупців по всьому світу!