Керуючий бізнесом: чи потрібний та як контролювати

Ледь не кожен підприємець мріє про те, коли зможе відійти від справ, щоб приділяти більше часу особистому життю. На жаль, передати управління компанією в чужі руки не так легко, як здається на перший погляд. Проте знайти фахівця, що успішно керуватиме вашим бізнесом, навіть невеликим, цілком реально.

Керуючий бізнесом потрібен не лише тоді, коли бізнесмен хоче тимчасово залишити справи, а й коли прагне змінити напрям роботи, наприклад, опікуватися стратегічним розвитком компанії. Завдяки йому у власника з’являється така можливість, оскільки раніше весь час витрачався на операційну діяльність і врегулювання кадрових чи фінансових питань. Тепер зазначену роботу можна перекласти на керуючого, що налагоджуватиме на підприємстві ефективні бізнес-процеси.

Хто такий керуючий бізнесом

«Назвемо відмінності між керуючим бізнесом й іншими стейкхолдерами, – консультує нас Віталій Опанасюк, СЕО Імпел Гріффін, к.е.н., доцент КиМУ. – Отже, співвласник, якому інші акціонери надали право керувати бізнесом, – це керівний партнер. Директор, що офіційно підписує документи та виконує затверджену стратегію, – виконавчий директор / генеральний директор / СЕО. Людина, що не є офіційним директором та не є акціонером, проте відповідає перед власниками за адміністрування бізнесу, – керуючий бізнесом. Звісно, коло функціоналу перетинається між різними посадами, особливо у невеликих сімейних компаніях, де, як мітко підмічає Іцхак Адізес, усі роблять усе». 

Для чого потрібен 

Керуючий бізнесом не є директором у класичному розумінні, здебільшого він фаховий менеджер, якого наймає власник, щоб той налагодив бізнес-процеси на підприємстві. Це тимчасова проєктна робота, яка має на меті вивести компанію з управлінської кризи. 

Приміром, власник приділяв більше уваги виробництву, бо не мав досвіду і знань у маркетингу, тому відділ продажів працював самостійно, а підприємство переважно виробляло продукцію на склад. Однак власник не помічав інших показників, крім виробництва. Аудит виявив, що бізнес скочується в мінус, збільшуються витрати, хоча згідно з планами показники виконані й фінансовий відділ звітує про прибуток. 

У такому разі на допомогу приходить керуючий бізнесом: швидко аналізує й виправляє дисбаланс у бізнес-процесах підприємства, налагоджуючи всі потрібні механізми. Водночас він не настільки заглиблюється у поточну діяльність, як це робить директор, що змушений ухвалювати десятки, а то й сотні документів на день. 

Плюси від керуючого бізнесом

Погляд зі сторони. Власник може вийти з організаційної структури компанії й глянути на неї стороннім оком, бо допоки він займається рутиною, абстрагуватися від свого підприємства складно. А так він отримує можливість самостійно аналізувати роботу бізнесу, увійти у творчі процеси, розробити стратегію й сформувати новий вектор розвитку та ознайомити з ним колектив. 

Психологічний відпочинок. Керуючий бізнесом бере на себе завдання з мозкового штурму щодо реформування бізнесу, убезпечує власника від зайвого спілкування з підлеглими й від звільнень неефективних робітників, що сприяє психологічному здоров’ю володільця. 

Нові підходи. Керуючий розробляє й впроваджує нові бізнес-процеси, а також систему ефективності співробітників – KPI, на яку власник навряд чи наважився через особисті відносини з членами колективу. 

«Керуючий бізнесом має багато переваг. По-перше, з нього знято тягар юридичної відповідальності, бюрократії, хоча б частково. По-друге, його винаймають акціонери під конкретні адміністративні завдання, на певний термін, часто як шокового керівника або рятувальника. По-третє, він більше залучений до core business (основний бізнес. – Прим. ред.), ніж до business support (бізнес-підтримка. – Прим. ред.)», – зазначає Віталій Опанасюк. 

Підійде не всім 

Звичайно, наймання керуючого бізнесом має й ризики, але вони залежать не стільки від самої посади, скільки від вашої неуважності під час пошуку кандидатури або недбало складеного переліку службових обов’язків управлінця. 

Якщо у вас склалися теплі стосунки з колективом, то серед працівників може з’явитися думка, що ви їх залишаєте, не довіряєте їм. Такі моменти треба врахувати й пояснити, навіщо все це робиться, щоб працівники не саботували реформування бізнес-процесів, які впроваджуватиме найманий фахівець. 

В керуючого немає того авторитету, знань про компанію і реальної влади, що у засновника бізнесу, тому бажано прописати чіткі правила роботи колективу й управлінця, які має схвалити сам колектив. У такому разі у працівників формується думка, що вони також винаймають керуючого, і вони будуть контролювати, аби той не наробив шкоди, виходячи за межі ухвалених правил.

Якщо ж колектив сприймає прихід керуючого у штики, краще почекати з його призначенням, доки працівники не отримають роз’яснення щодо нових умов роботи. 

Звичайно, не варто брати такого спеціаліста, якщо у підприємства кілька власників і вони мають кардинально різне бачення роботи спільного бізнесу. Спершу треба домовитися з усіма власниками. 

«Така одиниця, як керуючий бізнесом, малоефективна у великих компаніях із великою кількістю бізнес-процесів або географічною розгалуженістю, адже це більше локалізований менеджер», – підкреслює Віталій Опанасюк. 

Як шукати й стимулювати

Прописати структуру. Перед тим як запрошувати найманого управлінця, треба розробити організаційну структуру підприємства. Важливо, щоб компанія була структурована ще до виходу власника з управління. У положеннях пропишіть, які завдання вирішуються кожним підрозділом, за які результати або показники відповідає керуючий і яке він має коло повноважень.

Фільтрувати. Далі переходимо до самого пошуку кандидата. Велика помилка – передавати цю функцію HR-фахівцю. Ніхто не знає компанію краще за самого підприємця, тому він повинен брати участь у відборі й співбесідах другого рівня, у створеннях фільтрів відбору. 

Заохочувати. Коли претендента вже знайшли й затвердили, обов’язково контролюйте керуючого за принципом: заохочуй вигодою, стримуй покаранням. Такого фахівця варто винагороджувати за його досягнення як матеріально, так і психологічно, інакше він швидко залишить вашу компанію, не довівши до тями всі бізнес-процеси. 

Втім, контролювати найманого директора має не сам підприємець, а система управлінського обліку: на її основі керуючий повинен щомісяця робити для власника управлінську звітність. 

Методи стороннього контролю

Таємний покупець. Дає змогу перевірити, як обробляються дзвінки та заявки клієнтів із приходом керуючого. 

Угода про нерозголошення (NDA), яку підписує управлінець. У ній треба обов’язково зазначити, що клієнтська база є власністю компанії, і прописати санкції за викрадення даних. 

Зовнішні підрядники й незалежні аудитори. Вони мають залишатися на зв'язку з власником і сигналізувати йому, якщо щось піде не так. 

Зв'язок з основними клієнтами. Варто бути на зв’язку і з тими клієнтами, які забезпечують основну виторг підприємства. З ними потрібно контактувати особисто, щоб отримувати інформацію з перших вуст. Вони доповідатимуть, чи змінився сервіс після того, як ви відійшли від справ.

Проте якщо керуючий бізнесом дійсно професіонал, треба пам’ятати, що його результативність залежатиме від того, наскільки він буде вільним у своїх діях. За особисті кроки управлінець відповідає власною репутацію, тому без довіри власника побудувати ефективну роботу підприємства не вийде.