Карамельних справ майстер

Співзасновниця торгової марки з виробництва солодощів LOL&POP Альона Токар розповіла «Будуй своє», чому обрала саме цю бізнес-ідею, з якими проблемами стикнулася та чому допомоги шукала в Австралії.

— Альоно, розкажи про ідею створення бізнесу?

— До старту власної справи я працювала маркетологом. За декілька років стала мамою. Саме після цієї події, років 7 тому, замислилася про власну справу. Серед десятків бізнес-ідей зупинилася саме на цукерках. Виною тому 一 випадок. Я доволі швидко вийшла з декретної відпустки. Одного разу ми з колегами готували захід та хотіли втілити деякі «цікавинки». Одну з таких я знайшла в інтернеті, де на відео демонструвалося виготовлення карамелі з написами. Саме цей процес та результат надихнули мене, тоді я зрозуміла, що хочу займатися саме кондитерською справою. З цього часу розпочалася історія сімейного бізнесу Lol&Pop.

— Якими були перші кроки для втілення у життя цієї ідеї?

—Ми з чоловіком почали разом шукати будь-яку інформацію та варіанти, щоб втілити мою ідею у життя та створити бізнес. Поки шукали інформацію, зрозуміли, що нам потрібно вирішити декілька ключових питань: по-перше, знайти обладнання 一 столи та інше приладдя; по-друге, компоненти 一 цукор, глюкозу, барвники; по-третє, карамельє 一 того, хто навчить новій професії; по-четверте 一 виробниче приміщення.

Столи, як з’ясувалося, виготовляють в Україні. На здивування, питання було доволі швидко вирішено 一 і ми видихнули з полегшенням.

Знайшлися й інгредієнти 一 цукор, глюкоза, барвники та ароматизатори. Виявилося, що не кожний цукор підходив для виробництва цукерок. Час від часу ми натрапляли на зразки, що смерділи аміаком. Насправді, на пошуки ідеального цукру ми витратили 2 роки!

Натуральні барвники та ароматизатори знайшли за кордоном. А от з глюкозою проблем не було.

Найцікавіше 一 з карамельє. Спеціаліста знайшли в Австралії. Майстер своєї справи запропонував навчання протягом 1 місяця за $25 тис та висунув райдер 一 оплату перельоту та проживання. На щастя, карамельє прибув у вказаний час та навчав мене, чоловіка та ще декількох наших працівників новій професії. До речі, мій чоловік виявився більш вправним карамельє. За місяць він навчився робити льодяники, подушечки тощо.

Цікаво згадати, що під кінець навчання ми отримали перше замовлення на партію цукерок з написами у 20 кг. Саме так ми склали іспит на відмінно.

— Розкажи більш детально про виробництво цукерок?

— Спочатку нагріваються цукор та глюкоза у воді. Ця маса виварюється до стану сиропу. Потім на столах майстер працює з отриманою масою. Після цього відбувається формування цукерок на спеціальному «гачку» до заданого результату. І зрозуміло, що всі ці процеси проходять в спеціалізованому приміщенні.

— На сьогодні в асортименті компанії не лише льодяники, а й маршмелоу та ірис. Хто навчив команду їх виготовляти?

— Цього разу ми не шукали спеціаліста. На допомогу прийшов інтернет. Саме там величезна кількість рецептів приготування таких солодощів. Ми обрали декілька з них та доопрацювали.

— Де шукали інвестиції в проект?

— Ми скористалися як власними коштами, так і споживчими кредитами. За нашими оцінками, інвестиції в проект склали $45 тис, де $25 тис一 навчання, інші $20 тис一 купівля виробничого обладнання та компонентів. На щастя, ці гроші повернулися нам за 12 місяців 一 взимку 2014 р.

— Чому вийшли до відомих мереж?

— Це цікава історія. До GoodWine мріяли потрапити, проте боялися. Але одного дня нам зателефонували з цієї мережі та запросили на зустріч. Згодом домовилися про постачання нашої продукції.

Пізніше налагодили співпрацю з мережею магазинів «Еко-лавка». З ними працюємо до сьогодні.

— Яка статистика продажів?

— Цукерки 一 сезонний продукт. В Україні найбільше купують цукерки протягом 6 місяців 一 з вересня по березень, у інші місяці спостерігається спад. За нашою статистикою, найбільша кількість продажів через партнерські магазини 一 понад 60%, інші 40% розподіляються між продажами в інтернеті, офлайн-магазині та замовляють з-за кордону.

— Чому з’явилися магазини за кордоном?

— Насправді, 2014 р. ми замислилися про створення франшизи та представництва за кордоном. Так, перша франшиза з’явилася влітку 2015 року в Запоріжжі. У Польщі це була не франшиза, а наше власне представництво. Там виникли складнощі. Спочатку ми планували налагодити процеси протягом 6 місяців – знайти команду і повернутися в Україну. Проте в нас цього не вийшло ні за 6 місяців, ні за 2 роки, тому компанію там закрили та повернулися додому. В Ізраїлі – франшиза належала іншому власникові, вона закрилася і власник повернувся в Україну.

На сьогодні залишилися франшизи у Запоріжжі та Болгарії. І все ж таки для нас це величезний досвід.

— Розкажи, наскільки відрізняються покупці в Польщі та Україні?

— Для порівняння, полякам важливий такий фактор, як ціна, на яку вони звертають увагу, а якість і компоненти 一 натуральні чи синтетичні, на останньому місці, на жаль. Це спостерігалось у Кракові, де ми працювали. Можливо, в інших воєводствах ситуація відрізняється.

— Чим приваблюєте покупців?

— Напевне тим, що ми відрізняємося від конкурентів асортиментом, складом та смаками. Інколи я порівнюю нашу продукцію з борщем, що готують різні люди. Вони використовують одні ті ж самі компоненти, проте смак та навіть вигляд відрізняються. Так само і в нашій справі: існує прошарок покупців, яким ми подобаємося за складом 一 якісним цукром, натуральними барвниками та ароматизаторами. Також ми намагаємось щоб кожен наш клієнт до нас повертався. І нам це вдається, тому що наша продукція присутня на важливих для людей подіях: день народження, весілля, хрестини та інші.

— Які плани на майбутнє?

— Ми вирішили сконцентруватися на виробництві в Україні та експортувати до країн ЄС та Канади.