Гречана смакота

Засновниця Hrechka Sweetsиа, учасниця реаліті-школи бізнесу «Будуй своє» Оксана Мартим’янова розповіла «Будуй своє» історію свого бізнесу, про складнощі та перемоги. А також — коли компанія планує експортувати цукерки.

Коли все тільки починалося…

На початку кризового 2014 р. у моєму житті сталися кардинальні зміни. Мій перший бізнес — крамнички з солодощами у місті Суми — почав тонути. Внаслідок кризи з п’яти крамниць лишилася одна, що працює до сьогодні.

Втім, незважаючи на ситуацію в бізнесі, я поповнила скарбничку знань про підприємницьку діяльність — планування, управління, фінансову звітність, прокачала комунікативні навички та знайшла чудових постачальників і працівників.

У подальшому все змінив випадок. Одного разу в місцевому супермаркеті мені на очі випадково потрапив кленовий сироп (виварений кленовий сік). Цей продукт одночасно є популярним смаколиком і відмінним сувеніром, який зазвичай привозять у подарунок з Канади.

Тоді я й замислилася, а що такого ми веземо з України, коли подорожуємо до інших країн? У відповідь подумалось наступне: солодощі! Далі прийшло розуміння, що я хочу зробити щось із натуральних локальних компонентів. У процесі брейнстормінгу на думку мені спадали мед, горіхи та гречка!

Остання сподобалась найбільше, адже це популярний національний продукт родом з дитинства для багатьох поколінь. Зрозумівши це, заходилася шукати рецептів солодощів з гречки. На щастя, на просторах інтернету таких не знайшла, та й зрозуміла, що такі солодощі — вільна ніша. Тому все розробляла самотужки — пропорції, рецептури, формати. При цьому не маючи ані спеціалізованої освіти, ані досвіду у кондитерській справі. Крок за кроком на моїй кухні народжувалися рецепти — мармеладу, цукерок, грильяжу, трюфелів, шоколадних плиток тощо з використанням зеленої гречки та натуральних компонентів локального виробництва — насіння гарбуза чи льону і меду. Проте багато ідей пішли в нікуди. Зокрема, через швидке псування продукту, як це сталося з мармеладом, що надто швидко засихав.

Виникали труднощі не лише із псуванням, а й з компонентами. Якщо з гречкою, медом, насінням було все стабільно і чудово, то з шоколадом — проблема. Річ у тім, що я планувала вкривати готові вироби якісним шоколадом — 62% масла какао, а не його замінником — пальмовою олією, підфарбованою какао, як іноді роблять кондитери. Через усі ці фактори я витратила близько року, перед тим як клієнтам запропонувати дійсний варіант цукерок — із зеленої гречки з додаванням меду, насіння, покритих шоколадом.

Чому ми не запустили масове виробництво?

На перший погляд здається, що запустити власне виробництво просто, закупивши обладнання, зробивши ремонт, найнявши технолога. На практиці все по-іншому.

Говорячи про кондитерську справу, можливі два варіанти — орендувати приміщення на умовах суборенди і використовувати наявне обладнання або облаштувати власне виробництво.

З особистого досвіду скажу, що спробувала варіант суборенди, але цей спосіб мені не підійшов, тому що кожен виробник підлаштовує потужності під себе, а не для інших. Той, хто орендує, стикається з тими або іншими складнощами. Через це ідея відпала.

Щодо власного виробництва у невеликому місті виникає багато питань. Перше — приміщення, яких взагалі не так вже і багато, та й ті зайняті. Наприклад, я шукаю зараз приміщення як у Сумах, так і в передмісті. А ще витрати на ремонт чималі — це і комунікації, і вентиляція, і обладнання. Так, холодильні камери — 20 тис. грн, і меланжер (подрібнювач насіння) — 12 тис. грн, і машина для темперування шоколаду — 25 тис. грн, і посуд — 10 тис. грн, і до безкінечності.

Друге — сертифікація або отримання всіх дозволів, щоб продаватися у торговельних мережах. У випадку з моїм продуктом все набагато складніше, ніж здається. Все тому, що, на відміну від виробників торта «Наполеон» та інших відомих смаколиків, до нас ніхто такого не робив.

Отже, з нас історія нових солодощів починається, а погоджується — нешвидко. Та й витрати на технолога чималі — не менш як 40 тис. грн за розробку технологічних карт та налагодження виробництва. Проте я сподіваюся все ж знайти приміщення і збільшити наявні потужності виробництва.

Як завоювати серця покупців: наш досвід

На етапі прототипу HrechkaSweets я думала, що моїми покупцями стануть сумчани віком 25-45 років, які багато подорожують, мають стосунок до виставок та інших заходів, де солодощі стали б у нагоді.

Насправді все інакше: наші клієнти — від 18 до 55 років і більше, як студенти, так і підприємці. Всі вони купують зазвичай одну коробку цукерок — за 150 грн (16 штук), найчастіше з осені до новорічних свят та у другій половині літа. Все інше вважається міжсезонням. Однак у нас зростає кількість корпоративних замовлень — наразі вже 20%. Тобто, приватних — 80%.

Таких результатів я досягла завдяки правильному просуванню продукту — бюджетів на рекламні кампанії не витрачала, розказати про мою продукцію допомогли особисті контакти і рекомендації. Напевне, тому про нас багато хто дізнався як в Україні, так і за її межами.

Та й багато чого планую зробити найближчим часом: запустити власне виробництво та потрапити не тільки до невеликих приватних крамниць, кав’ярень, а й до ритейлу. А вже за 2 роки — експортувати. Разом з цим — збільшити кількість найменувань як у чорному, так і білому шоколаді.