Гідропоніка: заробляємо на зелені без використання землі

Ціни на овочі й зелень б’ють рекорди, але попит на них лише зростає. Лави супермаркетів і ринків поступово захоплює турецька та єгипетська продукція, а місцеві фермери кажуть, що не можуть конкурувати з імпортом через погодні чинники та витратність виробництва. Завдяки гідропоніці можна вирощувати городину в будь-якій місцевості й майже весь рік, незалежно від клімату та якості землі. Своїм досвідом успішного бізнесу ділиться засновниця екоферми «Зелений кошик» Наталія Марійчук.

Гідропоніка (від давньогрецької «гідрос» – вода і «поно» – робота) – це метод вирощування рослин без ґрунту за допомогою спеціального поживного середовища. 

Суть технології полягає в тому, що горщики з рослинами розміщуються в ємність, наповнену поживним розчином. У міру всмоктування розчину в ємність доливається вода, а кожні 1–1,5 місяці ємність замінюють на свіжий субстрат.

Переваги. Гідропоніка дає змогу регулювати умови вирощування, які повністю забезпечують потреби рослин у поживних елементах, на невеликій площі та з мінімальними витратами ресурсів. На відміну від вирощування у відкритому ґрунті врожаї тут набагато кращі. Теплиця на гідропоніці нівелює чинник шкідників і збудників хвороб, тож рослини дають стабільно високі врожаї цілий рік. 

Власники теплиць на гідропоніці отримують до 10 врожаїв зелені на рік, до того ж екологічно чистої, тому й продавати її можна значно дорожче, ніж звичайну. 

Недоліки. Однак треба розуміти, що подібна технологія вимагає певних інвестицій, адже вирощування відбувається промисловим способом. За такого методу складно швидко замінити одну культуру на іншу, що змушує фермера звужувати асортимент продукції. 

Асортимент. Для гідропоніки ідеально підходить зелень, попит на яку в Україні стабільно високий: кріп, петрушка, розмарин, салат, базилік, кінза, рукола. 

Умови. Процес вирощування вимагає постійної уваги й роботи. Фермеру треба дбати, щоб поливання було регулярним, а субстрат – правильно заповнений та вчасно замінений на новий. Важливо стежити за освітленням і температурою. Але важкої фізичної праці, як на городі, тут немає. Все максимально стерильно та науково. 

«Замість ґрунту ми використовуємо торф, замість води – поживний розчин, замість сонця – спеціальні світлодіодні лампи. Рослини отримують однакову кількість світла, вологи, необхідних речовин, відповідно ми отримуємо однаково високу якість продукції, до того ж екологічно чистої, що дуже цінує споживач. Вирощуємо м’яту, базилік, кінзу, руколу. Більшу частину зелені продаємо у львівські ресторани та магазини», – розповідає Наталія Марійчук. 

Історія бізнесу. Фермерка починала власну справу з нуля, бо втратила майже все майно та бізнес під час заворушень на Донбасі. Ще до початку активних бойових дій вона переїхала у Львівську область, де почала вирощувати зелень і продавати її на базарі у Львові. Потім стала займатися перепелиними яйцями, побудувала із чоловіком теплицю. Однак хотіла вирощувати екологічно чистий продукт, без використання хімічних добрив, тож вирішила організувати ферму на гідропоніці. Відтепер не лише Марійчук із родичною працює на фермі, але й дає роботу місцевим жителям. 

Бюджет гідропонної системи 

Найпопулярнішою є проточно-підтоплювана гідропоніка, що дає змогу вирощувати зелень у вертикальних модулях у 3–5 ярусів. Це в кілька разів збільшує корисну площу. 

Теплиця повинна мати: 

• електрику;
• каналізацію;
• систему водопостачання;
• вентиляцію (як проточну, так і витяжну);
• систему опалення тощо. 

Це становитиме 70 % вашого бюджету. 

До 20 % витрат піде на інфраструктуру ферми, баки для води, обігрів (лотковий, приґрунтовий та верхній), конденсаторне устатковання СО2. Решта бюджету спрямується на закупівлю матеріалу, організаційні та маркетингові витрати. 

Якщо узагальнити, то кожен метр гідропонного модуля коштуватиме 200 доларів з усіма витратами. 

Поточні витрати. Третина собівартості продукції припадатиме на електроенергію, ще третина – на воду та опалення, 20 % – на зарплату робітників, решта – на посадковий матеріал, субстрат і воду. 

Технологія. «Весь процес у нас автоматизований, зелень достигає за місяць, за рік отримуємо 10 врожаїв. Процес проходить у три етапи. У гроубокс ставимо горщики із зеленню. Тут вони зберігаються за високої температури та вологості. Через три дні переставляємо їх у теплицю у плоти, підживлюючи спеціальним розчином. За 12 днів ставимо горщики у камери вирощування, де проходить їхній повний вегетаційний цикл», – зазначає пані Наталія. 

Прибуток. Доходи з квадратного метра залежать від виду продукції. Звичайна зелень (базилік, м’ята, петрушка) дає в середньому 2 кілограми, салат – 4, цибуля на зелень – 6–9 кг. Ферма забезпечує врожай що місяць-півтора щороку. 

Краще займатися найдорожчими культурами: руколою, кропом, петрушкою, кінзою тощо. Не робіть ставку лише на одну культуру, вигідніше одночасно вирощувати кілька видів рослин.  

Орієнтовний дохід із квадратного метра сягатиме 300–500 грн на місяць залежно від культури та врожайності. За рік квадратний метр може принести до 7–10 тисяч грн доходу. Мінус 30 % витрат на виробництво, й отримуємо приблизно 5–6 тисяч грн чистого доходу. Тож за рік можна відбити витрати на виробництво й далі мати лише прибутки. Однак все залежить від рівня оснащеності підприємства, врожайності й поточних витрат. Чим більша ферма, тим довша  її окупність. 

Приміром, пані Марійчук змогла наростити виробництво з 3 тисяч кілограмів до 30 тисяч завдяки інвестиціям у 2 мільйони грн. Кошти надали учасники львівського «Клубу ділових людей» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». За 2 роки власниця повністю окупила проєкт і тепер отримує прибутки. 

Куди збувати продукцію

Проблем із реалізацією зелені бути немає, бо попит значно перевищує пропозицію. Водночас підприємці можуть експортувати продукцію у сусідні країни. 

Варіанти збуту:

• продавати самотужки на продуктових ринках, але реалізувати зелень у великих обсягах таким способом складно;
• збувати городину перекупникам. Ціни в них різні: одні купляють за половинною вартістю від роздрібної ціни, інші – з дисконтом у 30 %;
• у великих супермаркетів не дуже вигідні умови: закуповують багато, можуть узяти весь місячний врожай, але натомість можуть вимагати великої знижки, та ще й затримати оплату на кілька тижнів і навіть місяців;
• найвигідніший варіант – укладання угод із ресторанами, готелями та дрібними переробниками. Вони беруть великими обсягами за доброю ціною і часто платять наперед. Щоправда, карантин серйозно вплинув на закупівлю із боку готелів і ресторанів. 

Тож краще, як то кажуть, не класти яйця в один кошик, а мати кілька джерел реалізації товару.