Більше банківських кредитів для економіки. Що для цього потрібно?

Звинувачення банків, що вони не бажають кредитувати, а переважно заробляють на державних цінних паперах та депсертифіктах НБУ, час від часу лунають в Україні вже багато років. 

Хіба що зараз про вклади ОВДП негативних коментарів не так багато. В той момент, коли активно обговорюють те, на який відсоток який саме податок має бути збільшено для покриття критичного дефіциту державної скарбниці, багато хто почав дивитись на зростання обсягу придбаних банками ОВДП дещо по-іншому. 

Адже збільшення вкладень фінансових інститутів у державні цінні папери може зменшити потребу підвищувати податки для людей та бізнесу.

При цьому в депозитні сертифікати НБУ банки нині стали вкладати менше. За даними регулятора, обсяги вкладень банків у такі цінні папери за підсумками перших трьох місяців 2024 року знизились уперше за три квартали – на 11,6% порівняно з аналогічним періодом минулого року. 

Причина – у держбанків стало менше ліквідності, вони сплатили до бюджету підвищені податки та дивіденди.

При цьому починаючи з другого півріччя минулого року є певне пожвавлення корпоративного кредитування. За I квартал цього року чистий гривневий кредитний портфель бізнесу зріс на 2,9%; річний приріст портфеля становить 7,2%. 

Обсяг чистих гривневих кредитів суб'єктам господарювання повернувся до рівня грудня 2021 року. Банки та бізнес очікують активізації кредитування в наступні 6-12 місяців. 

Можливо, з обсягом кредитування банками української економіки все гаразд і дарма навколо цієї теми ламається стільки списів? Ні, адже будь-яку позитивну картину псує структура активів банківської системи, згідно з якою станом на кінець І кварталу ОВДП із депсертифікатами становили майже 47% в активах банківської системи, а кредити фізичним та юридичним особам - 23%. 

Для покращення ситуації в сфері банківського кредитування реального сектору економіки держава в особі Ради фінансової стабільності розробила відповідну стратегію, яка є дорожньою картою змін, потрібних для збільшення інвестицій в українську економіку. 

Рушійною силою створення стратегії був Національний банк. Її цінність насамперед у тому, що один стислий документ містить конкретний план із переліком заходів та відповідальними організаціями, який і можна вважати відповіддю на "вічне" питання: що треба зробити, щоби банки більше кредитували?

Стратегія визначає, що в пріоритеті – кредитування підприємств оборонно-промислового комплексу, критичної енергетичної інфраструктури, переробної промисловості, сільського господарства, а також підтримка відновлення бізнесу, що працює на деокупованих та наближених до лінії фронту територіях. 

Під час співпраці з регіональною владою ми неодноразово стикалися з тим, що свої пріоритетні галузі для розвитку можуть бути й на місцевому рівні. Щоб їх підтримати, обласні адміністрації та муніципалітети розробляють власні програми стимулювання кредитування, в рамках яких із бюджетів частково  компенсуються ставки за банківськими кредитами. І це позитив.

Інструментами державної політики, що сприятимуть розвитку кредитування, мають стати державні та міжнародні гарантії, страхування воєнно-політичних ризиків, програми часткової компенсації (субсидіювання) відсоткових ставок за кредитами (згадував вище про такі регіональні програми), проєктне фінансування. 

Чимало таких програм вже реалізується, інші в – розробці. Найбільше на часі саме страхування ризиків. ЕКА розпочало працювати в цьому напрямі, проте агентство дуже обмежене у фінансуванні. Тому кількість таких проєктів не буде значною.

Для збільшення інвестицій Україні потрібні законодавчі зміни. Деякі з них містяться в стратегії розвитку кредитування. Вони мають стосуватись розвитку таких інструментів, як факторинг, фінансовий лізинг, сек’юритизація фінансових активів. 

Окрема група питань стосується забезпечення прав кредиторів та споживачів під час кредитування, врегулювання непрацюючих кредитів. Ще один напрям – розширення кількості способів отримання учасниками фінансового ринку інформації з державних електронних інформаційних ресурсів та вдосконалення функції кредитного реєстру Національного банку.

Для збільшення обсягів кредитування окрім зусиль держави потрібно, щоб і банки виконали свою "домашню роботу". При цьому багато чого з переліку завдань, визначених Стратегією розвитку кредитування, банківською системою вже виконується. Можу проілюструвати це на прикладі Ощаду.

На початку повномасштабної війни багато приватних банків зменшили ризик-апетити. Натомість Ощадбанк оперативно переглянув кредитні політики відповідно до умов воєнного часу і суттєво збільшив кредитний портфель, особливо в сегменті ММСБ: з 9 млрд грн у кінці 2021 року до 22,3 млрд грн станом на зараз. 

При цьому NPL (DPD 90+) за кредитами, виданими від початку повномасштабної агресії, у жодній з бізнес-ліній нашого банку не перевищує 1% та в загальному портфелі становить 0,3%. 

У стратегії розвитку кредитування передбачено адаптацію механізмів оцінки кредитних ризиків (зокрема за проєктним фінансуванням) до умов воєнного стану для збільшення обсягів кредитування пріоритетних галузей для всіх банків.

Проблему все ще досить високої процентної ставки (ринкові ставки за гривневими кредитами бізнесу в І кварталі 2024 року становили 16,7%, за новими кредитами фізичним особам 27,5%) можна частково вирішити завдяки програмам співпраці з партнерами. 

До числа таких партнерів Ощадбанку належать державні органи на центральному та регіональному рівнях (гранти, 5-7-9%, портфельні гарантії, ЕКА, регіональні програми підтримки бізнесу), міжнародні партнери (гранти, risk-sharing, кешбеки), а також продавці різноманітної техніки, засобів захисту рослин, насіння тощо.

Для збільшення обсягу кредитної підтримки економіки потрібні не лише привабливі відсоткові ставки, а й удосконалені процедури кредитування. З нашого досвіду – запровадження сервісу дистанційного подання заявок на кредитування ОщадБізнес збільшило кількість таких заявок від представників ММСБ на 25%. Діджиталізація – основний вектор реформ у банківських процесах та продуктах.

Розвиток кредитування – справді важливе стратегічне завдання для всіх задіяних учасників процесу. Вважаю, спільними зусиллями ми зможемо досягти того, щоб банківське кредитування стало більш вагомим фактором відбудови та розвитку вітчизняної економіки.

Оригінал https://www.epravda.com.ua/columns/2024/08/9/717824/